ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа №809/35/17
касаційне провадження № К/9901/29026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, Інспекція) та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Управління від 02.12.2016 №3575/10/09-19-10-04-14, рішення від 16.12.2016 №3726/10/09-19-10-04-14 в частині, що стосується відкликання рішення від 06.10.2016 №0004141302, вимогу про сплату боргу від 06.10.2016 №0004131302, рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій від 28.12.2016 №Ф-0006771302, №0006761302.
Крім того, позивач просила зобов`язати відповідача 2 винести та направити їй нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що контролюючим органом порушено порядок розгляду поданої нею в порядку адміністративного оскарження скарги, в межах якої вона у певній частині оскаржувала рішення №0004141302 та вимогу про сплату боргу, не виконано обов`язку прийняття протягом 30-ти денного строку рішення за скаргою та повідомлення скаржника про його результати, а тому така скарга вважається повністю задоволеною, а рішення №0004141302 і вимога про сплату боргу скасованими у спосіб, передбачений законодавством. Виходячи з цього, прийняті в подальшому рішення Управління є безпідставними, а винесенні на основі них рішення №0006761302 та вимога про сплату боргу є протиправними.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 17.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суди входили з того, що контролюючим органом при розгляді скарги платника, як в частині оскарження рішення №0004141302 та вимоги про сплату боргу, так і в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.10.2016 №№0004121302, №0004061302 дотримано процедуру продовження строку розгляду в цій частині скарги та строків прийняття рішень в цілому. Суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваних рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.10.2017 скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи вказану справу не в повній мірі дослідив всі факти по справі, зокрема, не надав належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачами процедури та строків прийняття всіх спірних рішень, повноважень та компетенції суб`єкта владних повноважень, що приймав оскаржувані рішення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки, за висновками якого приймались оспорювані податкові повідомлення-рішення, рішення №0004141302 та вимога, відсутні також і самі податкові повідомлення-рішення. Суд звернув увагу, що позивач надала суду касаційної інстанції докази про припинення нею підприємницької діяльності, а саме, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця припинено, про що 21.03.2017 в Реєстрі зроблений відповідний запис №21200060004010009. Суд касаційної інстанції зауважив, що при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити суб`єктний склад осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, встановити обставини справи, виходячи із змісту спірних правовідносин, предмету та підстав позовної заяви, і надати їм правове обґрунтування.
За результатами нового розгляду справи, Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.01.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Управління про результати розгляду скарги від 02.12.2016 №3575/10/09-19-10-04-14, від 16.12.2016 №3726/10/09-19-10-04-14 в частині вважав відкликаними рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.10.2016 №0004141302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2016 №Ф-0004131302, у зв`язку з чим зобов`язав Інспекцію прийняти та направити платнику нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу. Визнав протиправним та скасував рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.12.2016 №0006761302. Визнав протиправним та скасував вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2016 №Ф-0006771302.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що порушення контролюючими органами порядку та строків прийняття спірних рішень є безумовною підставою для скасування таких рішень.
Управління, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що Управлінням розглянуто скаргу позивача з дотриманням вимог Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 (далі - Порядок №916) та Порядку розгляду контролюючими органами скарга на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 (далі - Порядок №1124). Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції, що рішення від 06.10.2016 №0004141302 та вимога про сплату боргу від 06.10.2016 №0004131302 є відкликаними і не створюють жодних негативних правових наслідків для платника. Також скаржник доводить, що платником за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 занижено чистий оподатковуваний дохід, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотків на суму 440129,00 грн. Дане порушення встановлене на підставі заниження оподаткованого доходу за 2015 рік на суму 377582,00 грн та завищення витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за 2015 рік на суму 61683,00 грн, чим занижено суму чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період (сума чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік складає 440129,00 грн) та, відповідно не донараховано єдиний внесок із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 в сумі 89995,14 грн. Зауважує про неврахування судом апеляційної інстанції судових рішень у справі №809/34/17, яким підтверджено правомірність збільшення платнику суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 62962,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 15740,50 грн.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень та з встановленням яких він не погоджується.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 13.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, з урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Інспекцією у період з 26.08.2016 по 09.09.2016, який продовжився на 5 робочих днів до 15.09.2016, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання платником вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 22.09.2016 №442/1302/3031708845 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, а саме ненадання платником Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
Сервіси для юристів