ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 820/226/18
адміністративне провадження № К/9901/53844/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Тітов О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Рєзнікова С.С., Старостін В.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський завод «Оргтехніка» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Харківський завод «Оргтехніка» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000131403, №0000141403, №0000151403, №0000161403, №0000171403.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки акта перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на помилкових судженнях контролюючого органу та не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 10.01.2018 №0000131403, №0000141403, №0000151403, №0000161403, №0000171403.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виявлені контролюючим органом порушення не підтверджуються доказами, наявними у справі, оскільки: видані позивачем безпроцентні позики не є фінансовим активом суб`єкта господарювання, а тому не мають обліковуватись відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 9, 32, 39; ПЗОВ "Зелена гірка" використовується платником, тому у платника не виникає обов`язку щодо переведення даного об`єкту нерухомості до складу невиробничих матеріальних активів; позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ПП "ДЮКС", ТОВ "ХСК Моноліт", ТОВ "Дельта АПФ"; не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нежитлова нерухомість платника, (будівлі промисловості, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення) відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами неповно з`ясовані обставини справи. Скаржник доводить, що платником занижено задекларовані ним показники у рядку 2220 «Інші фінансові доходи» розділ І. Фінансові результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма №2) та по рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 354165,00 грн за рахунок невідображення фінансових доходів від надання позик за договорами безпроцентної позики. Вважає, що, оскільки ПЗОВ «Зелена гірка» використовується платником лише чотири місяці на рік, тому платник повинен був перевести даний об`єкт нерухомості в решті місяців до складу невиробничих матеріальних активів. Посилається на неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ПП "ДЮКС", ТОВ "ХСК Моноліт", ТОВ "Дельта АПФ" на загальну суму 7638,00 грн з підстав ненадання зазначеними суб`єктами господарювання декларацій з податку на додану вартість. Наполягає на тому, що нежитлова нерухомість платника є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 10.04.2024.
Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 24.12.2020 №755, від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43983495).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 30.10.2017 по 08.12.2017 контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 15.12.2017 №24650/20-40-14-03-0/00225911 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:
пунктів 5, 7, 8, 29 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід", підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міжнародного стандарту фінансової звітності 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності" (МСФЗ 1), Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансової звітності" (МСБО 1), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 63750,00 грн, у тому числі, за 2015 рік в сумі 11196,00 грн, за 2016 рік у сумі 52554,00 грн, яке відбулось внаслідок заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2220 "Інші фінансові доходи" розділ І. Фінансові результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма № 2) та по рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" на загальну суму 354165,00 грн, у тому числі, за 2015 рік на суму 62200,00 грн, за 2016 рік на суму 291965,00 грн за рахунок невідображення фінансових доходів від надання позик за договорами безпроцентної позики;
підпункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 25309,00 грн, в тому числі, за вересень 2015 року в сумі 14473,00 грн, за вересень 2016 року в сумі 10836,00 грн за рахунок не нарахування податку на додану вартість на невиробничі матеріальні активи;
підпункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 7638,00 грн, в тому числі за листопад 2015 року в сумі 173,00 грн, за січень 2016 року в сумі 5590,00 грн, за жовтень 2016 року в сумі 1875,00 грн за рахунок встановлення розбіжностей між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість позивача та сумами податкових зобов`язань контрагентів-постачальників на адресу позивача;
підпункту 263.11.3 пункту 263.11 статті 263 ПК України в частині не надання податкової декларації з плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року та З квартал 2015 року;
пункту 252.23 статті 252 ПК України в частині не надання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 кварта 2015 року та 1 квартал 2016 року;
Сервіси для юристів