ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 360/380/23
адміністративне провадження № К/990/42406/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 (головуючий суддя - О.М. Качанок)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 (головуючий суддя - І.Д. Компанієць, судді - Т.Г. Гаврищук, І.В. Геращенко)
у справі № 360/380/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.09.2019 по 29.03.2023 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.09.2019 по 29.03.2023 включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні відповідачем не виплачено належне позивачу грошове забезпечення, чим порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, що є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000, 00 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про право позивача на виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 Кодексу законів про працю України. При цьому суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022 та визначив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки, але не більш шість місяців з 15.09.2019 по 15.03.2020. Визначаючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду, щодо критеріїв зменшення розміру відшкодування та виснував, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 10 000 грн.
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В абзаці другому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 360/380/23 слова та цифри «в сумі 10 000, 00 грн» замінено словами та цифрами « 15 178 грн 80 коп». В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 360/380/23 залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції виснував про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022, оскільки на момент звільнення позивача з військової служби, 14.09.2019, стаття 117 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, яка передбачала право позивача на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку і це право не обмежувалося будь-яким строком. Застосувавши до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд апеляційної інстанції вважав, що виплата середнього заробітку позивачу за час затримки розрахунку в сумі 387 509 грн 08 коп є явно неспівмірною та непропорційною зі встановленим розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільнення сум, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача. З огляду на що, дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача із застосуванням принципу співмірності, та стягнув з відповідача 15 178 грн 80 коп на користь позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів