ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 березня 2024 року
м. Київ
справа №620/2213/20
провадження № К/9901/10721/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/2213/20
за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Зайця О.В., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Пенсійного фонду України від 02 червня 2020 року №130-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області;
- поновити його на посаді начальника Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області з 03 червня 2020 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 червня 2020 року по день поновлення його на роботі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі за період з 12 березня 2020 року по 03 червня 2020 року та суму середнього заробітку за час затримки її виплати;
- визнати протиправним і скасувати наказ Пенсійного фонду України від 22 травня 2019 року №61 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби» в частині вакантної посади заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, до функціональних обов`язків якого належить організація, координація та контроль за роботою управління обслуговування громадян, управління адміністративного забезпечення та відділу організаційно-інформаційної роботи;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області внести зміни до свого штатного розпису, включивши до його складу посаду ОСОБА_1 : «Начальник Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити записи в трудовій книжці ОСОБА_1 стосовно поновлення його на посаді.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки її виплати за період з 12 березня 2020 року по 18 листопада 2020 року в сумі 70497,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки її виплати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року - без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
5. Як на підставу оскарження указаних судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначивши, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року в справі №620/1941/19, від 21 травня 2020 року в справі №316/969/16-ц.
6. ОСОБА_1 стверджує про усталену практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, згідно з якою власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади у цій установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Разом із тим, незважаючи на твердження позивача, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що Пенсійний фонд України не пропонував ОСОБА_1 жодних вакантних посад ні одночасно з попередженням про звільнення, ні в подальшому. Попередження про наступне вивільнення не містить застереження про відсутність інших вакантних посад. При цьому посилання судів першої та апеляційної інстанцій на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, згідно якого позивачу були запропоновані наявні вакантні посади у Головному управлінні, з переліком яких він ознайомлений 13 квітня 2020 року, на переконання ОСОБА_1 , є таким, що не відповідає нормам матеріального права, оскільки за приписами статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідна пропозиція має бути надана одночасно з попередженням про звільнення. Між тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не призначає і не звільняє з роботи позивача, а тому не є належною особою, яка має здійснювати відповідну пропозицію. Скаржник указує, що звільнення у 2020 році відбулося з тих самих підстав, що й у 2019 році; що у 2020 році всупереч положенням статті 49-2 КЗпП України Пенсійний фонд України не запропонував позивачу одночасно з попередженням про звільнення іншу роботу; що відповідно до частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю, й звільнення на цій підставі допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
7. ОСОБА_1 також зазначає, що існує достатньо правових підстав для задоволення його позовних вимог у повному обсязі; що надаючи оцінку наказу Пенсійного фонду України від 22 травня 2019 року №61 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби» суди попередніх інстанцій не врахували ознак і властивостей нормативно-правового та індивідуального актів, про які зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року в справі №9901/284/19; що після поновлення позивача на посаді відповідно до постанови Верховного Суду від 27 лютого 2020 року в справі №620/1941/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як правонаступник реорганізованого Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, мало внести відповідні зміни до свого штатного розпису, до якого включити посаду позивача, вчинити записи до його трудової книжки та провести оплату праці; що під час розрахунку суди за основу мали взяти довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із середньоденною заробітною платою позивача у розмірі 1509 грн, а не 407,50 грн; що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням вимог чинного законодавства України та судової практики.
Сервіси для юристів