ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/10315/22
адміністративне провадження № К/990/24538/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2022 року (суддя Кедик М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Палеттенверк Україна" (далі - позивач, ТОВ "Палеттенверк Україна") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки. Вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17 січня 2022 року №521/13-01-07-03/41472393 про нереальність господарських операцій із ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер» безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимоги податкового законодавства позивачем не порушені.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 3 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 3 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
ГУ ДПС у Львівській області у період з 29 грудня 2021 року по 10 січня 2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Палеттенверк Україна" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт №521/13-01-07-03/41472393 від 17 січня 2022 року, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема: п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2021 року у сумі 333 334 гривень.
Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер».
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем від 3 лютого 2022 року винесено податкове повідомлення-рішення №1866/13-01-07- за жовтень 2021 року у розмірі 333334, 00 грн, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами позивача.
Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2020 року у справі №640/25738/19, від 3 квітня 2020 року у справі №200/709/19-а, від 4 червня 2020 року у справі №825/1630/17, де визначено, серед іншого, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності.
У наведених постановах викладено висновок, що якщо господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Скаржник зазначає, що у цій справі він обґрунтовував нереальність надання послуг з поставки товарно-матеріальних цінностей (пиломатеріали хвойних порід). Вказував на недоліки в оформленні первинних документів, а саме: видаткові накладні не розкривають зміст господарських операцій, відсутнє місце складення та місце постачання товару, не ідентифіковано підписи відповідальних осіб зі сторони продавця та покупця; у видаткових накладних та рахунках на оплату товару зазначено інші номери та дати договорів поставки, ніж наявні в матеріалах справи і укладені між сторонами; не підтверджено факту транспортування товару у зв`язку із невідповідністю даних, вказаних у товарно-транспортних накладних; відсутність доказів про виявлену позивачем належну обачність й обережність при виборі постачальника товару, оскільки визначено відповідність таких контрагентів критеріям ризиковості платника податку. Проте, суд першої інстанції доводи відповідача щодо дефектності наданих первинних документів та їх недостатності для встановлення фактичного руху товару в ході здійснення господарської операції відхилив, як і доводи податкового органу щодо неможливості здійснення таких операцій в силу наявності податкової інформації, що вказує на сумнівний характер господарської діяльності контрагентів. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою відповідні доводи податкового органу.
Таке процесуальне порушення призвело до неналежного встановлення обставин справи щодо реальності спірних господарських правовідносин, а саме щодо постачання пиломатеріалів хвойних порід.
Скаржник наполягає, що сама по собі наявність первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій, особливо, якщо обставини, що свідчать про недостовірність інформації в цих документах та в сукупності дають підстави вважати безтоварними відповідні господарські операції.
Сервіси для юристів