ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/7136/23
адміністративне провадження № К/990/3925/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Шавель Р.М., судді Бруновська Н.В. та Хобор Р.Б.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 205-о від 16 березня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;
1.3. стягнути із Львівської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
1.4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, позов задоволено.
1.5. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці № 205-о від 16 березня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
1.6. Зобов`язано відповідача поновити позивача на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Смільниця» Львівської митниці з 17 березня 2021 року.
1.7. Стягнуто із Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 162843,80 грн.
1.8. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява позивача про звільнення із займаної посади за угодою сторін не містить волевиявлення (пропозиції) позивача та визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати за угодою сторін.
1.9. Також суд вказав, що резолюція керівника відповідача, проставлена на цій заяві, не може вважатися досягненням сторонами згоди щодо припинення трудового договору та дати звільнення, що в свою чергу позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін. Крім цього вказана заява позивача не містить ні дати, з якої він має намір звільнитися, ні дати її підписання.
1.10. За таких обставин суд дійшов висновку про недосягнення сторонами трудового договору згоди щодо припинення трудових відносин з підстав, визначених в п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. Водночас частина 3 статті 83 Закону України «Про державну службу», яка регламентує припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, визначає, що суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві. Таким чином, недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін. Оскільки позивач не визначив у поданій ним заяві строк звільнення з держаної служби, тому у відповідача не виникло обов`язку для реалізації такої заяви відповідно до вимог ч. 3 ст. 86 Закону № 889-VIII, посилання на яку містить спірний наказ.
1.11. Суд також врахував, що 21.03.2023р. позивач скерував на адресу Львівської митниці цінним листом з описом вкладення заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін, однак 27.03.2023р. отримав від АТ «Укрпошта» повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення відповідачу. У подальшому позивач скерував таку заяву на адресу електронної пошти Львівської митниці, однак отримав електронного листа від Відділу реєстрації та обробки кореспонденції Львівської митниці, у якому йому було повідомлено, що відділ не приймає та не реєструє заяви від працівників Львівської митниці.
ІІ. Касаційне оскарження
2. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
3. Підставою звернення з касаційною скаргою заявник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
4. В обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 640/18748/19 щодо застосування частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу».
Сервіси для юристів