Постанова від 02.04.2024 року у справі №808/153/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 808/153/17

адміністративне провадження № К/9901/46852/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Семененко М.О. від 02 серпня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Ясенова Т.І., Головко О.В. від 30 січня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2016 року №0001491304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на 59555,63 грн., у тому числі за основним платежем 47644,50 грн. та 11911,13 грн. - штрафні санкції; вимогу від 30 грудня 2016 року №Ф-039 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у розмірі 66262,40 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого ЄСВ від 30 грудня 2016 року №072, яким до ФОП застосовано штрафні санкції в розмірі 6626,24 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала на помилковість висновків контролюючого органу про заниження ФОП об`єкту оподаткування й, як наслідок, відповідних зобов`язань зі сплати ПДФО та ЄСВ внаслідок включення до складу витрат у 2014 та 2015 роках сум коштів, сплачених позивачем ТОВ «Глобал Логістик Сістем» та ФОП ОСОБА_2 за надання транспортно-експедиторських послуг, а також вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, адже такі платежі пов`язані з провадженням ФОП господарської діяльності й отриманням доходів у сфері торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, документально підтверджені відповідними первинними документами, тому відносяться до складу витрат у відповідності до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2016 року №0001491304 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДФО на суму 45327,31 грн. за податковим зобов`язанням та 11331,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу від 30 грудня 2016 року №Ф-039 в частині визначення заборгованості зі сплати ЄСВ в розмірі 60901,98 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого ЄСВ від 30 грудня 2016 року №072 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 6090,19 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентами щодо надання останніми транспортно-експедиторських послуг є складовою частиною поставки металопрокату, тобто продукції, продаж якої є основним видом господарської діяльності ФОП; придбання ФОП металопродукції здійснювалось з метою подальшої її реалізації споживачам. Відтак суми коштів, сплачені позивачем за надання послуг, а також вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України безпосередньо пов`язані з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування і зменшують загальний оподатковуваний дохід. Тому визнали безпідставними твердження контролюючого органу про заниження ФОП відповідних зобов`язань зі сплати ПДФО та ЄСВ у вказаному періоді.

Водночас, за висновком судів, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат за 2015 рік суми у розмірі 15447,90 грн. з огляду на відсутність підтверджуючих документів їх понесення, що власне і не заперечувалося позивачем в ході розгляду справи, тому відмовлено у відповідній частині позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки ФОП, а саме щодо завищення витрат у 2014 та 2015 роках, чим порушено вимоги пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України.

ФОП у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як ФОП та у період, який перевірявся контролюючим органом, перебувала на загальній системі оподаткування.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 09 грудня 2016 року №66/08-29-13-04/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу на 576047,76 грн., у тому числі у 2014 році на 253041,12 грн., у 2015 році на 323006,64 грн., що призвело до заниження ПДФО на суму 47644,50 грн., у тому числі за 2014 рік на 21125,99 грн., за 2015 рік на 26518,51 грн.; пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), внаслідок чого занижено суму ЄСВ на 66262,40 грн., у тому числі у 2014 році на 42340,94 грн., у 2015 році на 23921,46 грн.

Така позиція контролюючого органу у акті перевірки, серед іншого, обґрунтована тим, що ФОП, перебуваючи на загальній системі оподаткування, у 2014, 2015 роках до складу витрат безпідставно віднесла суму коштів, сплачених ТОВ «Глобал Логістик Сістем» та ФОП ОСОБА_2 за надання транспортно-експедиторських послуг, адже такі платежі не пов`язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення господарської діяльності позивачем, так як перевезення здійснювалося за рахунок ФОП й сума понесених витрат не врахована у вартості реалізованого нею товару, доходу від таких витрат не отримано; також встановлено невідповідність номенклатури за придбаними товарно-матеріальними цінностями (металопродукції), зазначеними в податкових та прибуткових накладних, з первинними документами по продажу таких за 2014 - 2015 роки, зокрема включення до витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не були у повному обсязі реалізовані у відповідному періоді.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято (винесено) оскаржувані у цій справі рішення та вимогу.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (статті 42 ГК України).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.2 вказаної статті Кодексу (в редакції, чинній у 2014 році) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.