ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 320/9343/20
адміністративне провадження № К/9901/14711/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №320/9343/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (головуючий суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що працює на посаді голови Білоцерківського міськрайонного суду та у період 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року їй нараховано суддівську винагороду, розмір якої не відповідає розміру, установленому положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
3. Переконувала, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким доповнено Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29 та установлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року, не відповідає Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому законодавче обмеження не може бути застосовано під час визначення позивачу розміру суддівської винагороди за спірний період.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.
5. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
6. Констатували, що відповідач не надав до суду доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив йому виплатити суддівську винагороду в повному обсязі.
7. Указали, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а тому дійшли висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 281866 грн 47 коп. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
9. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
10. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо визнання протиправними дій щодо виплат суддівської винагороди із застосуванням обмеження, установленого Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та застосування при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивачу у спірному періоді обмеження максимального її розміру 10 мінімальними заробітними платами у відповідності до частин першої та третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
11. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України звертає увагу на те, що справу №320/9343/20 суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, тоді як вона, зважаючи на своє значення, категорію, складність, обсяг і характер доказів, суспільний інтерес до справи, мала б розглядатися за правилами загального позовного провадження.
12. Переконує, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для невиконання вимоги статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» про застосування обмеження максимального розміру у тому числі суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами та і надалі нараховувати і виплачувати суддівську винагороду усупереч указаній нормі.
13. Звертає увагу на те, що у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року норма про застосування обмеження суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами була чинною та підлягала виконанню. Скаржник, здійснюючи нарахування та виплату суддівської винагороди суддям, у тому числі і позивачу, за рахунок бюджетних коштів, не могло здійснювати її нарахування, ігноруючи норми бюджетного законодавства.
Сервіси для юристів