Постанова від 01.02.2024 року у справі №240/42510/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 240/42510/21

адміністративне провадження № К/990/5005/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМАКС УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 (суддя - Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 (головуючий суддя - Залімський І.Г., Мацький Є.М., Сушко О.О.) у справі №240/42510/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛМАКС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ОЛМАКС УКРАЇНА») звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009552070 від 13.10.2021.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022, адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Житомирській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 10.11.2022 у справі №640/11120/21, від 31.07.2018 №808/2549/17, від 27.07.2018 у справі №810/2775/17, від 15.05.2020 у справі №823/1358/16, від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 28.10.2020 у справі №640/3516/19, від 07.04.2021 у справі №813/1200/18.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, спрямовані на документальне оформлення постачання товару, а не на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, у зв`язку із поданням ТОВ «ОЛМАКС УКРАЇНА» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 000 грн за липень 2021 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ОЛМАКС УКРАЇНА» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 24.09.2021 №9437/06-30-07-01/36105543, у якому зафіксовано порушення ТОВ «ОЛМАКС УКРАЇНА» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації) на суму 736402 грн, в тому числі по періодах: березень 2021 року - 45591 грн, липень 2021 року - 690811 грн.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, яка наявна в інформаційних базах ДПС, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.

На підставі вказаного висновку акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2021 №00095520701, яким встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 736 402 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.