Коментар до Постанови ВС від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а
Щодо податку на прибуток звичайність ціни вже не має такого великого значення, як раніше (принаймні для неконтрольованих операцій). А от щодо ПЗ з ПДВ у виробників товарів/надавачів послуг ця проблема ще залишається.
Зміст справи
ДПС під час перевірки ПрАТ було з’ясовано, що згідно з поданим ПрАТ до контролюючого органу звітом про фінансові результати за І квартал 2019 року, наданою до перевірки інформацією стосовно виробничої собівартості реалізованої продукції за звітні періоди січень, лютий, березень 2019 року та з урахуванням даних податкових декларацій ПДВ за вказані періоди (з урахуванням уточнюючих розрахунків), документів на реалізацію продукції (податкові накладні, видаткові накладні, договори зі специфікаціями, рахунки, платіжні документи тощо) встановлено реалізацію продукції підприємства за цінами, нижчими від собівартості.
Щодо податку на прибуток це не викликало проблем. А от щодо ПДВ – так. І річ не в тому, що податківці донарахували ПЗ з ПДВ за проданою власною продукцією. У ПрАТ в періоді, що перевірявся, було від’ємне значення ПДВ. Але за наслідками перевірки було зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ!
У чому ж проблема?
ПрАТ зазначає, що нормами діючого законодавства передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, а звичайною ціною визнається ціна товарів (робіт, послуг), яка визначається сторонами договору та апріорі вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
При укладанні договорів на постачання виробленої продукції ПрАТ враховує отримані пропозиції покупців; ціни варіюються залежно від умов оплати, строків постачання, умов реалізації, об’єму, пакування тощо. Відповідно, ціни на готову продукцію підприємства формуються на ринкових умовах шляхом прямих переговорів із покупцями. ПрАТ переконане, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір її собівартості, що відповідає приписам п. 188.1 ПКУ щодо визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг та пп. 14.1.71 ПКУ щодо визначення терміна «звичайна ціна».
Натомість ДПС вказує, що ціна продукції, встановлена договорами постачання, при взаємовідносинах між юрособами, взаємозалежними юридично та фактично, не може розглядатись як ринкова ціна та, відповідно до приписів ПКУ, не є звичайною ціною.
Тим паче, таке поняття «звичайна ціна», визначене ПКУ, не може бути застосоване до операцій з реалізації продукції учасниками міжнародного холдингу, а контрольний пакет акцій ПрАТ належить компанії-нерезиденту (Нідерланди) – 100%.
ДПС вважає, що у ПрАТ відсутні економічні причини укладання угод за цінами, нижчими від виробничої собівартості, позаяк підприємство має збитковий характер діяльності. У результаті реалізації продукції за договірними цінами розумна економічна причина (ділова мета) у ПрАТ відсутня.