Зрада. Діти. Діти? Діти! І … Енергоатом

Знову Верховний Суд проти Гаазької Конвенції, або як формалізм (ЗРАДА) залишає українських дітей за кордоном.

5 листопада 2025 року Верховний Суд України ухвалив рішення, яке ставить під загрозу майбутнє тисяч українських дітей, вивезених за кордон через війну. Розглядаючи справу №175/3823/23 про спір між біглою зрадницею і викрадачкою дітей (ст. 111, 146 ККУ), та захисником України, якому «у нагороду» суд не просто відмовив у праві на право спілкування з дитиною, а створив небезпечний прецедент, який може назавжди відрізати дітей від Батьківщини та захисту українських судів.

У чому суть спору?

Внаслідок депортації та викрадення, у квітні 2022 року дитина опинилась в Естонії, де отримала статус тимчасового захисту. Батько, який залишився в Україні, подав позов про усунення перешкод у спілкуванні з сином. Суд першої інстанції закрив провадження, заявивши, що в України немає юрисдикції, оскільки дитина вже понад рік живе в Естонії, хоча цей факт абсолютно нічим не підтверджений документально. Апеляція це рішення скасувала, справедливо вказавши, що «звичайне місце проживання» – це не просто реєстрація, а центр життя дитини, яким для громадянина України, вивезеного під час бойових дій, залишається Україна.

Вердикт Верховного Суду - рік за кордоном дорівнює розриву з Україною назавжди.

Верховний Суд став на бік першої інстанції. Фактично, він постановив, що якщо українська дитина перебуває за кордоном понад рік – навіть під статусом тимчасового захисту – її «звичайне місце проживання» автоматично змінюється. Суд проігнорував те, що сам ЄС називає цей статус тимчасовим, а його мета – забезпечити безпеку до моменту повернення додому.

Юридичний нонсенс - Верховний Суд проти логіки міжнародного права.

Найшокуючіше у рішенні по справі № 175/3823/23, це використання Гаазької конвенції 1996 року з точністю до навпаки. Ця Конвенція містить статтю 7, яка дозволяє зберегти юрисдикцію України, якщо дитину вивезли неправомірно. Але Верховний Суд використав цю статтю як меч проти самої України, заявивши: «Оскільки умови для збереження юрисдикції не виконані, отже, в України її і не було».

Факти й лише факти. Аналітика у справі № 175/3823/23.

В Постанові ВС України від 05.11.2025 у справі № 175/3823/23 виявлені Системні ризики правозастосування.

Ключова проблема: