Зміни до ПКУ: яку економіку ми хочемо розбудовувати?

Мабуть, одним із визначальних рішень, яке формуватиме економічну ситуацію в країні щонайменше в найближчі 3–5 років, є пакет змін до Податкового кодексу України, ідеологом яких вважається голова комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Причому, я навіть не дискутую питання щодо рівня економічних знань безпосередньо пана Гетманцева, який активно лобіює низку податкових новацій вельми спірного рівня, економічного професіоналізму та обґрунтованості.

Питання в тому, що будь-які суттєві зміни до ПКУ потребують попередньої широкої професійної дискусії в середовищі економічних експертів, галузевих асоціацій. Бо жодна окрема людина, навіть рівня Нобелівського лауреата в економіці, не може мати того рівня знань, який дозволятиме йому самостійно підготувати фаховий документ, що стосується різних галузей та сфер життєдіяльності та враховує всі нюанси стосунків, що виникають при здійснені господарської діяльності в різних галузях. Може тому вони такого типу документів самостійно і не готують, бо розуміють це?

Дещо про практику аналізу регуляторного впливу нормативних актів

Повторю думку, яку вже висловлював раніше. В Україні існує практика аналізу регуляторного впливу (АРВ) нормативних актів, який, на жаль, використовується нечасто. Цей аналіз допомагає спрогнозувати, як ті чи інші нормативні зміни вплинуть на бізнес та й узагалі соціально-економічну ситуацію в країні. Гадаю, було б дуже доречним, якби такий АРВ робили перед реєстрацією кожного законопроекту, а також, що не менш важливо, перед голосуванням законопроектів у другому читанні. Бо саме в поправках до законопроектів, які подаються на голосування в другому читанні, з’являється купа абсурдних та корупціогенних норм, при цьому таких, які часто-густо не мають жодного відношення до формального предмету законопроектів, що подаються до парламенту та голосуються в першому читанні. Впевнений, що за умови обов’язкового АРВ законопроектів, парламентом ухвалювалося би набагато менше непродуманих та корупціогенних регуляторних та податкових ініціатив

На жаль, у нас елементарної, очевидної процедури попередньої науково-експертної дискусії щодо запропонованих масштабних змін до ПКУ не проводилося. Хоча починати її потрібно із системного запитання: «Яка мета цих змін, яку економіку ми хочемо отримати після їхнього впровадження?» В обґрунтуванні необхідності внесення змін до ПКУ написано: «Метою законопроекту є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни», а також «усунення прогалин чинного законодавства». Але це загальні фрази, які не пояснюють, так у чому ж мета змін в ПКУ? Прихильники розбудови ліберальної економіки сказали б, що зниження податків може посилити мотивацію людей працювати більше й відкривати нові компанії, що в підсумку призведе до зростання економіки, і надходження податків через деякий час збільшиться (в зв’язку зі збільшенням бази оподаткування).

Економісти лівого спрямування (підтримують ідею більшого перерозподілу доходів через держбюджет), сказали б, що потрібно збільшення урядових витрат — щоби виділяти більше коштів, наприклад, на соціальні потреби та інфраструктуру.

Обидві ці точки зору мають право на обговорення. Хоча повинні враховувати ментальні, історичні та соціально-економічні передумови для успішної реалізації того чи іншого шляху економічного розвитку. Наприклад, навряд чи українські громадяни готові до китайського шляху розвитку економіки, з фактично повністю відсутню солідарною пенсійною системою, з працею по 12–14 годин на добу та лише з 10 вихідними днями протягом року. Але в будь-якому випадку нам потрібно визначитися, яку економіку в Україні ми хочемо будувати: «дати рибу» (патерналістська модель) або «дати вудку», щоб люди ловили рибу (сприяти розвитку підприємництва). Якщо весь час «давати рибу», для чого зазвичай і збільшують податки, то досить скоро настане момент, коли ця «риба» закінчиться.

Навіть, якщо дивитися на обґрунтування змін в ПКУ так, як викладено в пояснювальній записці до законопроекту, все одно є великі питання. За даними Держказначейства, за п’ять місяців 2021 року план доходів держбюджету перевиконано на 4,7% (на 21,3 млрд грн). Це ще й з урахуванням, що внаслідок внесення змін чинний варіант закону про держбюджет на 2021 рік збільшив дохідну частину держбюджету на 13,5 млрд грн.

З огляду на активізацію експорту, інвестиційного й споживчого імпорту, а також прискорення інфляції, план доходів і далі перевиконуватиметься. Згідно прогнозів групи «Ukraine economic outlook» (UEO) план доходів держбюджету в поточному році буде перевиконано щонайменше на 50 млрд грн. За таких обставин логічно не посилювати податковий тиск, а за допомогою оподаткування формувати передумови для прискорення економічного зростання, збільшення частки переробних виробництв з більш рівнем доданої вартості, створення перспективних високотехнологічних точок зростання економіки.

А де стимулююча функція податків?

Уже банальною є думка, що ми агресивно використовуємо фіскальну функцію податків, але не спроможні навчитися використовувати їхню стимулюючу функцію. Коли за допомогою правильного налаштування податкової системи стимулюються інвестиції в переробні галузі промисловості, забезпечується максимально повне залучення потенціалу економіки України. Абсолютно неприйнятно, коли зміни в ПКУ приймають, не визначивши спочатку, яку економіку збираються будувати і якими методами. Вже не кажучи про бажання вводити в дію ці зміну в середині року, а не з початку наступного бюджетного року, як це самим ПКУ і передбачено, а деякі з них взагалі мають зворотну дію. Що неприпустимо.