Зміна цільового призначення земельної ділянки: процедура та наслідки її порушення

«Категорія земель», «основне цільове призначення», «цільове призначення», «вид використання» - всі ці поняття вживаються, коли йдеться про одну із головних характеристик та водночас допустимий спосіб використання земельної ділянки.

Щоб розібратися, що розуміється під цільовим призначенням, якейогозначення, як відбувається його зміна та яку роль відіграє ця ознака при здійсненні операцій із землею, потрібно чимало часу. Але про основне – в цій статті.

Правова суть та види

Визначення цільового призначення земельної ділянки міститься у ст. 1 Закону про землеустрі (Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003№ 858-IV), ним визнається використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Оскільки наведене визначення небагато дає для усвідомлення правової суті аналізованого явища, зайдемо з іншого боку.

Поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов’язане з поняттям «категорія земель». Так, у ст. 19 ЗКУ (Земельний кодекс України від 25.10.2001№ 2768-III) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Отже, категорія– це основне цільове призначення кожної земельної ділянки. Всього на сьогодні існує дев’ять категорій земель:

1. сільськогосподарського призначення (глава 5 ЗКУ);
2. житлової та громадської забудови (глава 6 ЗКУ);
3. природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (глава 7 ЗКУ);
4. оздоровчого призначення (глава 8 ЗКУ);
5. рекреаційного призначення (глава 9 ЗКУ);
6. історико-культурного призначення (глава 10 ЗКУ);
7. лісогосподарського призначення (глава 11 ЗКУ);
8. водного фонду (глава 12 ЗКУ);
9. промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (глава 13 ЗКУ).

У межах кожної категорії земель виокремлено декілька видів цільового призначення земель, Класифікація яких наразі затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548.

В її Загальних положеннях вказано, що Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів.

Згідно із Класифікацією землі сільськогосподарського призначення поділені на чотирнадцять видів (коди 01.01-01.14); житлової забудови - на десять (коди 02.01-02.10), громадської забудови – на сімнадцять (коди 03.01-03.17); природно-заповідного фонду – на одинадцять (коди 04.01-04.11), землі іншого природоохоронного призначення мають один код - 05.00; землі оздоровчого призначення представлені кодами 06.01-06.04; рекреаційного призначення - кодами 07.01-07.05; історико-культурного призначення - 08.01-08.04; лісогосподарського призначення - 09.01-09.03; водного фонду - 10.01-10.12; землі промисловості - 11.01-11.05, транспорту - 12.01-12.11, зв’язку - 13.01-13.05, енергетики - 14.01-14.03, оборони - 15.01-15.10.

У Класифікації цільового призначення земель в окрему секцію (К) виділено Землі запасу, резервного фонду та загального користування, до яких віднесено: