Раніше ми повідомляли про те, що ВС залишав за судами право зменшити суму середнього заробітку, який належався працівникові у разі, якщо роботодавець не розрахувався з ним повністю під час звільнення.
Так, 26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням №6-113цс16.
ВП Верховного Суду дійшла висновку, що механізм компенсації роботодавцем працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, встановлений ст. 117 КЗпП, не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника й роботодавця.
Тому ВП Верховного Суду наголосила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення працівника незалежно від того, чи в такий спосіб задовольняються позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі, чи частково.
Проте у липні 2022 року до статей 117 та 233 КЗпП були внесені зміни. Вони обмежили і розмір компенсації, яку працівник може отримати за таку затримку (середній заробіток не більш ніж за 6 місяців!), і строки звернення до суду по таку компенсацію. Чи вплинуло це на позицію ВС?
Так, хоча й із запізненням. Тепер ВС вважає інакше, про що свідчить коментована судова справа.
Зміст справи
З 17.12.2010 до 29.12.2020 фізособа перебувала на посаді сільського голови. Відповідно до пункту 5 рішення позачергової другої сесії міської ради від 29.01.2021 міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов’язків, у тому числі сільської ради, де головувала ця фізособа.
Згідно з розпорядженням міського голови від 29.12.2020 №49 фізособу звільнено з посади сільського голови 29.12.2020 у зв’язку з припиненням повноважень на підставі пп. 1 п. 6-1 Розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Під час проведення розрахунків, пов’язаних зі звільненням з посади, фізособі як колишньому голові не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 22 367,26 грн.
Фізособа звернулася до суду, рішенням якого від 10.08.2021 у справі №440/4853/21 позов задоволено та з міської ради стягнуто компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 22 367,26 грн. Проте ця сума була виплачена лише 20.07.2022. І ось у коментованому рішенні постало питання здійснення повного розрахунку та виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належної колишньому голові при звільненні суми до дня фактичного розрахунку (з 30.12.2020 до 20.07.2022), яка становить 344 578,70 грн.