Згода потерпілого при укладенні угоди про визнання винуватості: практичні узагальнення прокурора

Кримінальне провадження на підставі угод є одним із найбільш прогресивних інститутів чинного КПК України. Запровадження цього інституту може слугувати взірцем вдалого запозичення правових норм до вітчизняного законодавства. Укладення угоди між учасниками кримінального провадження дозволяє мінімізувати процесуальні витрати, а також надати належні гарантії щодо досягнення його мети. Підозрюваний/обвинувачений засуджується до погодженого покарання, а потерпілий чи держава отримують належні гарантії відшкодування завданої шкоди чи задоволення іншого важливого інтересу.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: Щодо підстав оскарження вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості ( ВП/ВС від 2 жовтня 2018 р. у справі № 523/13129/17)

На час свого запровадження інститут угод містив істотні обмеження, зокрема укладення угод про примирення не допускалось щодо тяжких чи особливо тяжких злочинів, окрім випадків проваджень у формі приватного обвинувачення. У свою чергу угоди про визнання винуватості могли бути укладені лише у провадженнях щодо кримінальних проступків або злочинів, де шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, тобто у злочинах, де відсутній конкретний потерпілий як фізична або юридична особа. Ще більших обмежень свобода укладення угод зазнала після узагальнення правових позицій Пленумом ВССУ у своїй постанові № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11.12.2015 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15).

Зокрема, у п. 19 зазначено, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається. До таких категорій злочинів віднесено кримінальні правопорушення, передбачені тринадцятьма розділами Особливої частини КК України, що фактично звузило можливість застосування угод про примирення до злочинів проти життя та здоров’я особи та проти власності.

Аналізуйте судовий акт: Інститут угод у кримінальному провадженні жодним чином не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування (ВС/ККС у справі № 439/1344/17 від 16.10.2018р.)

Друге дихання угодам надали зміни до ст. 469 КПК України за Законом від 16.03.2017 р., що мав на меті удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження, який набрав чинності 14.04.2017 р. Ним встановлювалось виключення із загального правила про заборону укладати угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, у яких бере участь хоча б один потерпілий. Змінами дозволялась процесуальна домовленість між учасниками кримінального провадження за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Завдяки цим змінам перелік кримінальних проваджень, де укладення угоди стало можливим, досяг найбільшого значення з моменту запровадження. До них належать не тільки кримінальні провадження щодо тяжких злочинів, де є потерпілий (ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 121 КК України тощо), але й злочини невеликої та середньої тяжкості, де шкоду завдано конкретному потерпілому при злочині, що посягає на публічний порядок (ч.ч. 1-3 ст. 296 КК України). Наприклад, Подільським районним судом м. Києва затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78171888).

Згідно встановлених обставин справи, підозрюваний, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок заподіяв шкоду майну потерпілого та завдав йому удари. У подальшому, підозрюваний визнав вину, вибачився перед потерпілим та вжив дії, спрямовані на відшкодування завданої шкоди. Однак, враховуючи, що злочин, передбачений ст.296 КК України, посягає на публічний порядок та унеможливлює укладення угоди про примирення, стороною обвинувачення ініційовано укладення угоди про визнання винуватості.

Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

Згідно ст.469 КПК України, для отримання права на укладення такої угоди прокурор повинен отримати письмову згоду потерпілого. Закон не містить жодного роз’яснення, яким чином складається цей документ, окрім письмової форми, тому під час практичної діяльності узагальнено, які саме відомості має містити цей документ:

1. Згода подається особисто потерпілим на ім’я прокурора у кримінальному провадженні. Оскільки повноваження на укладення угоди має прокурор ˗ процесуальний керівник, подання згоди на ім’я слідчого, начальника органу досудового розслідування, підрозділу поліції чи керівника органу прокуратури не допускається. При цьому якщо повноваження прокурора здійснює група прокурорів, конкретизувати прізвище конкретного прокурора не обов’язково, оскільки їх повноваження є однаковими. В свою чергу потерпілий у кримінальному провадженні має бути встановлений або залучений у порядку ч. 2 ст. 55 КК України. Відсутність у особи процесуального статусу потерпілого унеможливлює надання ним згоди.
2. У тексті документу має бути вказано номер кримінального провадження у ЄРДР, правову кваліфікацію та стислий виклад обставин, що дозволяє ідентифікувати надану згоду у випадку наявності декількох потерпілих від різних злочинів у межах одного провадження.
3. Документ має містити чітко виражене формулювання про те, що потерпілий надає саме згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим. З метою уникнення хибних тлумачень, доречно уникати інших формулювань, як наприклад «потерпілий не заперечує проти укладення угоди…» або «потерпілий вважає за можливе укладення угоди…», оскільки ст. 469 КПК України передбачає лише «згоду», а не інший спосіб волевиявлення.
4. У письмовій згоді має бути зазначено повне ім’я підозрюваного/обвинуваченого, із ким прокурор планує укласти угоду.
5. Доречним є зазначення виду покарання, яке сторони планують узгодити в межах угоди. Зокрема, потерпілий має бути поінформований принаймні про те, чи планує прокурор узгоджувати звільнення від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України. Наявність цих відомостей доводить достатній рівень обізнаності потерпілого про обставини справи та правові наслідки укладення угоди.
6. З аналогічних мотивів не зайвим буде включення до тексту згоди відомостей про те, чи бажає потерпілий подавати цивільний позов.
7. Як і будь-який документ, згода має містити дату складення, ім’я особи, що її надає, та підпис.

Узагальнюючи викладене, як приклад можна навести таку форму письмової згоди: