Земля-2025: що буде з невитребуваними паями та залишками колективної власності

Земельна реформа в Україні подолала чергову сходинку. Тепер землі сільськогосподарського призначення до 10 тис. га можуть набувати у власність і юридичні особи. Давайте заглянемо в майбутнє і поговоримо про те, що зміниться в земельних правовідносинах наступного року.

Згадайте новину: Як власникам земельних часток (паїв) приготуватись до зустрічі 1 січня 2025 року, аби не втратити право на землю

Доля земельних часток (паїв)

Якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, то він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її в земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається в комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, в порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю в разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом семи років із дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Про цю норму ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі — Закон № 899) останнім часом говорять багато.

Вона сформульована доволі чітко. І мета її цілком зрозуміла — завершити нарешті процедуру паювання земель, яка стартувала 28 років тому (маю на увазі початок видання сертифікатів на право на земельну частку (пай)).

Проте увага саме до цієї норми дещо надмірна, адже стосується вона лише невитребуваних земельних часток (паїв). На жаль, актуальної статистичної інформації щодо кількості невитребуваних земельних часток автору знайти не вдалося. Але на кінець 2018 року їх по всій Україні налічувалося 122 тисячі. Очевидно, зараз їх менше. А від загальної кількості паїв (близько 7 мільйонів) це становить менше 2%. Водночас можна стверджувати, що переважна їх більшість — це земельні частки померлих власників, спадкоємці яких з тих чи інших причин не вступили в свої права (спадкоємці відсутні, невідомі або не знають про існування такої спадщини). І зробити це (поновити строк на прийняття спадщини) їм із кожним днем все важче, оскільки зробити це можна лише в судовому порядку. Для цього потрібно мати дійсно поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Тому виділення в натурі невитребуваних земельних часток (паїв) — питання хоч важливе й актуальне, але стосується невеликої кількості осіб. Важливіше інше питання — доля колективної власності на землю як такої.