Завершення процедури приватизації як спосіб реалізації права на спадкування земельної ділянки

Що відбувається, коли особа розпочала,але не завершила безоплатну приватизацію земельної ділянки: які саме права переходять до спадкоємців, як їх оформити і в яких випадках потрібне судове визнання права на завершення приватизації?

Правове регулювання приватизації землі в Україні сформувалось на початку 1990-х років із прийняттям Законів від 30.01.1992 № 2073-XII «Про форми власності на землю», від 13.03.1992 № 2196-XII «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок». Саме тоді громадяни отримали можливість набувати земельні ділянки у приватну власність, одержувати державні акти і передавати такі ділянки у спадщину.

Нова редакція Земельного кодексу України, затверджена Законом від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ усунула низку розбіжностей земельного законодавства пострадянського періоду та вдосконалила процедуру безоплатної приватизації.

З метою захисту конституційних прав громадян України на землю Кабінет міністрів України постановою від 05.08.2009 №844 затвердив Порядок безоплатних оформлення і видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.

Спрощена процедура стосувалась земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу. Вона поширювалась на ділянки, передані безоплатно у приватну власність органами місцевого самоврядування до 1 січня 2002р відповідно до Декрету №15-92 та Земельного Кодексу .1990 року(в редакції Закону від 13.03.1992р №2196-ХП), а також органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади з 1 січня 2002 року – відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.

Після набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» з 01.01.2013 державні акти на право власності чи право постійного користування земельною не видаються. Відповідно до статей 125,126 Земельного кодексу « право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, земельні ділянки, як об’єкти права, підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі, а права на них (власності, користування тощо) реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Видані уповноваженими органами державні акти зберігають свою чинність, підтверджують виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою і надають можливість їх власникам здійснити державну реєстрацію прав, а спадкоємцям - оформити право власності на землю в порядку спадкування.

Оскільки умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельні ділянки, є набуття спадкодавцем цього права у встановленому законом порядку, відсутність у особи за життя державного акта або свідоцтва про право власності за одночасно розпочатої процедура безоплатної приватизації земельної ділянки спричиняє спадкоємцям чималі складнощі в оформленні прав і потребує визначеного алгоритму дій.

До складу спадщини відповідно до приписів статті 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У Земельному Кодексі, у редакції, чинній до 1 січня 2013 року, встановлювалося, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: