Стрімкий розвиток електронної комерції та новітніх бізнес-моделей створює виклики для податкового регулювання. Зокрема, правова невизначеність щодо реєстраторів розрахункових операцій при продажу товарів через Інтернет і післяплатою ускладнює діяльність ФОПів і стримує розвиток ринку.
Традиції і інновації
Чинне сьогодні законодавство формувалося у період, коли електронна комерція перебувала на початковій стадії розвитку, а основною формою торгівлі залишалися традиційні методи безпосереднього контакту між продавцем і покупцем. Закон №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який є основним нормативно-правовим актом у цій сфері, був ухвалений ще у 1995 році. Він заклав правові основи для контролю за готівковими розрахунками у традиційній економіці. Основна мета полягала у забезпеченні прозорості комерційних операцій, недопущенні приховування доходів від оподаткування та створенні ефективного механізму фіскального контролю.
Однак стрімкий розвиток інформаційних технологій та поява нових форм ведення бізнесу поставили під сумнів адекватність існуючого регулювання сучасним реаліям. Електронна комерція характеризується рядом особливостей, які кардинально відрізняють її від традиційних форм торгівлі. По-перше, територіальна розосередженість учасників операції, коли продавець, покупець та посередники можуть знаходитися у різних місцях. По-друге, опосередкованість розрахунків через фінансових посередників та платіжні системи. По-третє, розділення у часі моментів укладення договору, передачі товару та здійснення оплати.
Ці особливості електронної комерції створюють принципово нову правову реальність, яка потребує переосмислення традиційних підходів до регулювання розрахункових операцій. Зокрема, постає питання про те, чи можна застосовувати правові норми, створені для регулювання безпосередніх контактів між продавцем і покупцем, до ситуацій, коли такий контакт відсутній, а розрахунки здійснюються через складну систему посередників.
Позиція податкової
Державна податкова служба України дотримується концепції, яку можна охарактеризувати як «тотальний фіскальний контроль». Згідно з цим підходом, будь-яка комерційна діяльність, незалежно від її форми та способу здійснення, повинна супроводжуватися обов’язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Концептуальні засади такого підходу ґрунтуються на буквальному тлумаченні положень чинного законодавства та прагненні забезпечити максимальний рівень контролю за всіма формами господарської діяльності. Податкові органи виходять з того, що основною метою законодавства про реєстратори розрахункових операцій є забезпечення повноти оподаткування та недопущення приховування доходів від оподаткування. З цієї точки зору, форма здійснення операції не має принципового значення – важливим є лише факт отримання доходу від підприємницької діяльності.
Така позиція знайшла своє відображення у численних індивідуальних податкових консультаціях, де ДПС неодноразово наголошувала на обов’язковості застосування реєстраторів розрахункових операцій при будь-яких формах комерційної діяльності. Зокрема, у консультації з категорії 109.02 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС чітко зазначається позиція щодо необхідності фіскалізації операцій незалежно від способу доставки товару та форми розрахунків.
Аргументація податкових органів базується на тому, що функції «Нової Пошти» та аналогічних служб доставки обмежуються виключно логістичними послугами, а не торговельним посередництвом. З цієї точки зору, «Нова Пошта» виконує роль експедитора, який забезпечує доставку товару від продавця до покупця, але не бере участі у власне торговельній операції. Відповідно, вся відповідальність за дотримання вимог податкового законодавства, включаючи застосування реєстраторів розрахункових операцій, покладається виключно на фізичну особу-підприємця як безпосереднього продавця товару.
Додатковим аргументом на користь такої позиції є принцип правової визначеності та рівності всіх суб’єктів господарювання перед законом. Податкові органи наголошують на тому, що створення винятків для окремих форм ведення бізнесу може призвести до порушення принципу справедливого оподаткування та створення необґрунтованих переваг для одних категорій платників над іншими.
Блог