Заповіт: як скласти та що передбачити

Життя швидкоплинне, а його закінчення непередбачуване. Тому варто завчасно подумати про своїх родичів та своє майно, долю якого після смерті потрібно буде вирішувати. Захистити своїх родичів від суперечок, а майно від «розпилювання» можна досить просто – склавши за життя зоповіт. Що це за документ, яка процедура його складення та що саме у ньому можна передбачити?

Які вимоги до складення та оформлення?

Чинним законодавством України передбачено, що кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна, залишивши заповіт. Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 Цивільного кодексу України).

Заповіт обов’язково складається за життя людини та набуває чинності лише після її смерті. Заповідач має право вільно розпоряджатися своїм майном, вільно обирати та призначати спадкоємців, в будь-який час скасовувати, змінювати та доповнювати вже посвідчений заповіт, а також укладати новий необмежену кількість разів без зазначення причин прийняття такого рішення. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнається недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.

Заповіт повинен бути складений письмово із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем. Пам’ятайте, що вчинення заповіту через представника не допускається. Далі заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, яким законом надано такі повноваження. Недотримання письмової форми заповіту та його непосвідчення має наслідком нікчемність такого правочину.

Користуйтесь консультацією: Визнання заповіту недійсним

Заповіт викладається заповідачем власноручно або на його прохання може бути записаний нотаріусом за допомогою технічних засобів. Нотаріус має право ознайомитися зі змістом заповіту та вказати на недоліки, які можуть вплинути на його чинність, та необхідність їх усунення, упевнитись у справжності волі заповідача, аби запобігти виникненню спору у майбутньому.

Варто пам’ятати, що, якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Заповідач може скласти секретний заповіт, який подається в заклеєному конверті нотаріусу з підписом заповідача на конверті. У цьому разі нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт, який опечатує. Після одержання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця. У присутності цих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, і оголошує заповіт. Про проголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.