Замах на вбивство повинен бути з конкретизованим умислом, інакше інша кваліфікація, наприклад умисне тяжке тілесне ушкодження (ВС /ККС у справі № 164/1826/17 від 13 лютого 2020р.)

Фабула судового акту: Роль суду стала визначальною у кваліфікації діяння в цій справі, а позиція прокуратури навіть у ВС помилковою. Справа складна. На практиці важно визначити різницю між «умисним вбивством» та «умисним тяжким тілесним ушкодженням, що спричинило смерть потерпілого». А тут ще складніше. Треба розібратися між «замахом на умисне вбивство» та «умисним тяжким тілесним ушкодженням без смерті потерпілого».

Так, увечері під час розпивання спиртних напоїв, між обвинуваченим та підсудним виникла сварка. Вранці потерпілий безпричинно наніс обвинуваченому декілька ударів рукою по обличчю. Почалася бійка. Під час бійки обвинувачений кухонним ножем вдарив пару разів у груди потерпілого. Як стверджує обвинувачений – неумисно. На щастя потерпілий не помер. Важливо, що обвинувачений не добив ножем потерпілого, і хоча особисто і не викликав швидку, просив потерпілого це зробити.

Суд першої інстанції визнав винним обвинуваченого у замахі на умисне вбивство і засудив за частиною 2, статті 15, та частиною 1, ст. 115 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі. У вироку було зазначено, що обвинувачений виконав усі дії для доведення злочину до кінця, і потерпілий не помер, з причин, які не залежали від волі обвинуваченого. Тобто замах на вбивство на думку суду першої інстанції був закінченим.

Суд апеляційної інстанції перекваліфікував діяння обвинуваченого на частину 1, статті 121 ЦК України – «умисне тяжке тілесне ушкодження» та змінив вирок і засудив його до 5 років позбавлення волі.

Суд касаційної інстанції погодився з судом апеляційної інстанції, та залишив перекваліфікацію без змін. Зокрема ВС підкреслив, що якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.

При цьому існує як прямий так і непрямий умисел. Но бувають випадки коли конкретизувати вид умислу, тобто довести його, складно та сумнівно. Обвинувачений при здійсненні ударів ножем допускав як і заподіяння шкоди здоров`ю, так і настання смерті потерпілого. Намір вбити прокурором не доведено. Відповідальність у таких випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні. В даному випадку - тяжке тілесне ушкодження.

Аналізуйте судовий акт: Якщо потерпілий загинув безпосередньо не від удару, а від падіння внаслідок удару, то злочин слід кваліфікувати як вбивство через необережність, а не як тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ВС/ККС, № 750/3256/17 від 15.08.2019р.)

Необхідна оборона не допускається проти правомірних дій інших осіб, навіть якщо ними заподіюється шкода інтересам, що охороняються законом (ВС/ККС, справа № 712/2759/17, 09.04.19)

Замах є стадією злочину та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру його вчинити (ВС/ККС № 204/1956/16-к від 13.06.2019)

В разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до настання смерті характеризується НЕОБЕРЕЖНІСТЮ (ВС/ККС 163/353/17 від 25.04.2019)

Для кваліфікацій дії за ст. 121 КК України повинен мати місце ПРЯМИЙ умисел на спричинення таких тілесних ушкоджень (ВС/ККС у справі № 1-100/11 від 12.02.2019)