Законність дотримання процедури отримання висновку експерта в слідчо -судовій практиці майже завжди підлягає сумніву

Законодавцем встановлено, що висновок експерта в кримінальному провадженні є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), який не є обов’язковим для особи або органу, який здійснює провадження, і не має наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК). Проте на практиці останнє правило майже не виконується. В більшості випадків суд та слідчий (прокурор) ставляться до висновку експерта як до непорушної істини, яка є ключовою та вирішальною для обґрунтування обвинувачення та подальшого постановлення вироку. Особливо це стосується судово-медичних експертиз, що проводяться обов’язково (ч. 2 ст. 242 КПК). Саме тому, доведення стороною недопустимості даних, що визначаються у висновку експерта як докази, фактично означає виграш в процесі. Як відомо, докази, для того щоб набути свого статусу, мають бути отримані у передбаченому КПК порядку (ч. 1 ст. 84 КПК).

Якщо уважно вивчити процедурні вимоги, які висуваються до всіх етапів з початку призначення експертизи, до її проведення та оформлення, та порівняти з тим, як це робиться на практиці, то знайти висновок експерта, який відповідає всім процедурним вимогам, - майже неможливо. Саме це і мають використовувати в процесі зацікавлені учасники. Обставини та порушення, що використовуються для визнання висновку експертизи недопустимим доказом Важливо розуміти та доводити в процесі, що відповідно до ст. 84 КПК висновок експерта не є доказом, а лише процесуальним джерелом доказів, а доказами є фактичні данні, отримані у передбаченому КПК порядку, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Тобто, висновок експерта може стати доказом в кримінальному провадженні тільки за умов що він:

а) містить фактичні данні, тобто такі, що є беззаперечні та не викликають сумніву. (Проте будь-який висновок експерта можна та потрібно піддавати сумніву.),

б) отриманий з дотриманням встановленого порядку – що дуже часто порушується, в) має значення для кримінального провадження та належить до обставин, що підлягають доказуванню (ст. 91 КПК). (На що, як правило, взагалі не звертають увагу.) А також він: - не ґрунтується на доказах, які визнані судом недопустимими (ч. 5 ст. 101 КПК) і - не отриманий з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод (ст. 87 КПК)

В Ухвалі ВССУ від 12.11.2015, в справі №5-2095км15 зазначіено:

Відповідно до положень ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

А в п.17 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 р. роз' яснено:

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;