Хоча у кожній демократичній державі право власності є одним із фундаментальних прав людини, для нього все ж існують обмеження. Одне з таких обмежень — можливість повернення за позовами прокурорів у державну власність майна, яке свого часу було законно приватизовано.
Без компенсації
Ідея таких звернень до суду полягає в тому, що, оскільки законодавство надає власникам широкі права щодо самостійного господарювання, така діяльність не повинна завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію тощо. І, спираючись на цей загальний принцип, в обґрунтуванні позовних вимог прокурори протиставляють інтереси держави та суспільства інтересам суб’єктів приватного права, які стали власниками нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок.
Здебільшого підставами для позовів щодо повернення майна у державну власність стають допущені органами влади або місцевого самоврядування порушення процедури його відчуження первісному власнику.
Головна проблема полягає в тому, що майно витребовується без будь-якої компенсації у поточного власника, добросовісного набувача, який його придбав у законний спосіб за цивільно-правовими договорами у попереднього власника, який є останньою ланкою у ланцюжку попередніх власників та ще й відкрито володів ним значно більше строку позовної давності.
Якщо звузити, то юридична або фізична особа придбаває майно за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, зокрема сплачує податки, як за придбання, так і за користування цим майном, а потім, років через два — три, отримує позов від прокурора про повернення майна в державну власність, бо хтось там із попередніх власників колись не так його приватизував. Поточному власнику прийдеться витратити кошти та нерви на судову тяганину, але з достатньо високою ймовірністю це майно буде повернуто назад у державну власність.
Тобто виходить так, що держава однією рукою надає майно у приватну власність, отримує податки, а іншою — через деякий час забирає. І з погляду формальної логіки це недопустимо.
Законодавчі ініціативи
Сьогодні в парламенті розглядається кілька варіантів урегулювання проблеми.
Так, проєктом Закону № 11233 від 06.05.2024 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо захисту прав власності добросовісного набувача» пропонується закріпити, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо з дати проведення реєстрації права власності першого набувача на державне або комунально нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло понад 5 років. Або з дати передачі першому набувачеві у власність державного або комунального рухомого або нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалася державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло понад 5 років (нова редакція ст. 388 ЦК).
Проєкт № 11134 від 29.03.2024 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо відповідальності за шкоду, завдану державі, Автономній Республіці Крим та територіальній громаді, та посилення захисту прав добросовісного набувача» пропонує низку норм, згідно з якими:
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.