Захист іпотечного майна боржників, або як ВС поступово закриває всі можливі варіанти ухилитися від виконання зобо'язань

За час розвитку судової практики з кредитних (іпотечних) правовідносин, що розпочався фактично з фінансової кризи 2008 року, юристами було поступово напрацьовано механізми (способи) захисту прав та інтересів боржників перед банками та фінансовими компаніями, що виражались у ряді правових позицій спочатку ВСУ, а потім і Верховного Суду.

Однак, поступово, банки, лобіюючи свої інтереси як у Верховній Раді, так і у Верховному суді, спромагаються ліквідовувати всі прогалини діючого законодавства, які використовувалися боржниками в суді, аби не дозволити бідним українцям залишити своє майно при непогашеному кредиту.

Розберемося ж, які способи захисту на сьогодні втратили актуальність та які варіанти залишилися ефективними.

1. Визнання кредитного договору недійсним.

З урахуванням сталої судової практики, поданням позову про недійсність кредитного договору можна лише спробувати затягнути розгляд іншої справи – за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. Такі підстави, як: видача кредиту в іноземній валюті, відсутність отримання згоди іншим з подружжя на укладання договору про видачу кредиту тощо, - вже давно віднесені судами касаційної інстанції як такі, що самі по собі не можуть свідчити про недійсність договору (наприклад, Постанова ВС від 30.06.21 р. по справі №462/2662/20) . Безумовно, якщо боржник не отримував кредитні кошти, його підпис на договорі кредиту був підроблений – такий спосіб захисту буде доречний, проте, такі випадки поодинокі та мова йде за більшість кредитних договорів, які залишилися непогашеними через погіршення фінансового стану боржника.

2. Визнання договору іпотеки недійсним.

Основними підставами для подання такого позову є відсутність органу опіки та піклування на передачу житла в іпотеку, право на користування яким мають діти, або ж відсутність згоди іншого з подружжя на укладання такого правочину.

Щодо наявності прав неповнолітніх на житло, що передане в іпотеку, ВС змінив свій підхід під час вирішенні справ на користь кредитора. Як, наприклад, у Постанові ВС від 10 грудня 2018 року по справі № 760/17168/15-ц ВС зазначив, що при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку перевіряти у дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Щодо відсутності згоди іншого з подружжя на укладання договору іпотеки, то Велика Палата ВС відступила від раніше сформованого ВСУ висновку щодо того, що такий договір може бути визнаний недійсним лише в разі встановлення недобросовісної поведінки контрагентів, та наголосила, що відсутність згоди іншого з подружжя є обов’язковою підставою для визнання такого договору недійсним ( Постанова ВП ВС від 21.11.2018 р. по справі № 372/504/17 ).

Окремо слід зауважити, що пропуск строків позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, тобто, навіть у разі наявності підстав для визнання недійсним договору іпотеки, але, якщо позивачем буде пропущено строк позовної давності, суд не зможе захистити право позивача.

3. Реконструкція предмета іпотеки (зміна його характеристик).