Передбачений кримінальним законом інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість). Вплив на особу засобами кримінально-правового регулювання у разі звільнення від кримінальної відповідальності суттєво відрізняється, наприклад, від інституту звільнення від покарання чи його відбування.
Існування цих двох правових інститутів дозволяє законодавцю диференційовано підходити до застосування форм реалізації кримінальної відповідальності щодо суб’єкта, який вчинив кримінальне правопорушення.
Суди часто звільняють винуватих від кримінальної відповідальності як за загальними, так і за спеціальними підставами. Існування цього інституту є сприятливим фактором для осіб, які в силу виконання ними умов звільнення від кримінальної відповідальності не потребують застосування заходів впливу, пов’язаних з формами реалізації кримінальної відповідальності.
Крім того звільнення від кримінальної відповідальності з спеціальних підстав є виправданим, оскільки, умови такого звільнення тісно переплетені з специфікою вчиненого кримінально-протиправного діяння. Застосування звільнення є «взаємокорисним» як для особи, так і для держави, адже спеціальні умови звільнення часто передбачають вчинення активних дій, які або усувають шкоду, або істотно спрощують роботу правоохоронних органів, або унеможливлюють вчинення інших кримінальних правопорушень тощо.
Однак суди часто зустрічаються з проблемами розуміння норм Кримінального кодексу України про звільнення від кримінальної відповідальності. Відповіді на низку дискусійних питань не завжди містяться у кодексі, а формуються судом у ході застосування відповідних кримінально-правових норм. Судова практика містить низку важливих висновків щодо розв’язання дискусійних питань, що стосуються саме інституту звільнення від кримінальної відповідальності.
Так загальновідомо, що законодавець передбачив низку умов для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Застосування цього виду звільнення можливе якщо особа вчинила кримінальний проступок чи необережний нетяжкий злочин вперше, крім корупційного кримінального правопорушення. Дійове каяття повинно полягати у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди. Проте у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – ККС) від 11 квітня 2019 року (справа № 308/7582/17, провадження № 51-4104км18) звернуто увагу на те, що відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК; виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
У ст. 46 КК зазначено підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Однак, як повинен діяти суд у разі смерті потерпілого і чи можуть примиритися із винним близькі родичі померлого, які є потерпілими особами у кримінальному провадженні. У постанові Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 16 січня 2019 року (справа № 439/397/17, провадження № 13-66кс18) зазначено, що якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов’язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК.
Цей висновок ґрунтується на тому, що у ст. 46 КК термін потерпілий вживається у його матеріально-правовому аспекті. Право на примирення є особистим правом потерпілого. Також, з огляду на принципи гуманізму та економії кримінально-правової репресії саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК.
З огляду на сказане, заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст. 46 КК має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Смерть є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст. 46 КК не підлягає.
Отже, у випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК) не можливе.
Іноді у судовій практиці трапляються ситуації, коли умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим відсутні на певному етапі кримінального провадження, проте мають місце на наступних його етапах. В цьому контексті, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 13 серпня 2019 року (справа № 537/1772/17, провадження № 51-1493км19) зазначено, що примирення винного з потерпілим означає досягнення між ними угоди, в якій зафіксовано, що потерпілий примирився з винним, задоволений вжитими останнім заходами з відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди і внаслідок цього не заперечує проти звільнення винного від кримінальної відповідальності (чи просить про таке звільнення).
Блог