Гарантії в разі прийняття на роботу і заборона звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей, урегульовано нормами статті 184 КЗпП.
Згідно з вищезгаданою нормою не можна звільняти з ініціативи роботодавця:
1) вагітних жінок;
2) жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179);
3) одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.
Але все-таки є особливі випадки, коли звільнення допускається. Проте для таких звільнень мають бути певні підстави, а саме: повна ліквідація підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше ніж три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.
Тож якщо жінка є одинокою матір’ю за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю, роботодавець не може її звільнити, бо тут діють норми ст. 184 КЗпП.
Згадайте новину: Фізособа-«єдинник» виїхала за кордон через війну та отримує там дохід: що з оподаткуванням?
Якщо ж жінка не є одинокою матір’ю і має дитину до чотирнадцяти років, її можна звільнити з ініціативи роботодавця з дотриманням норм статей та підстав, зазначених у статтях 40 та 41 КЗпП.
Але просто через те, що 30.09 закінчилася відпустка, жодного працівника звільняти не можна з ініціативи роботодавця, має бути конкретна підстава для звільнення із вищезгаданих норм КЗпП.