Як зупинити нову смертну кару, або Мораторій на довічне позбавлення волі

Засуджений до довічного позбавлення волі має право на перспективу зменшення свого покарання. Зокрема він має право знати, коли і на підставі яких критеріїв може бути розглянуто питання про його дострокове звільнення. Можливість звільнення має бути реалістичною, тобто існувати не тільки de jure, а й de facto.

Наголошуємо: якщо зазначені умови не дотримуються і немає перспективи звільнення, порушується Стаття 3 Конвенції — заборона катувань та інших видів неналежного поводження чи покарання. Про це Європейський суд з прав людини зазначив у низці своїх рішень, зокрема у справах Вінтера (Vinter) та інших проти Сполученого Королівства та Трабелсі (Trabelsi) проти Бельгії.

Згадайте новину: В Україні серед засуджених довічно ймовірно є невинуваті люди!

Право на розгляд питання про дострокове звільнення від довічного не означає, що в остаточному підсумку довічника буде звільнено. Це право допускає також, що довічне може тривати до моменту смерті. Але якщо під час відбування покарання довічник змінився так, що більше "немає обґрунтованих пенологічних підстав для його подальшого тримання за ґратами", — то його має бути звільнено (§ 119 рішення у справі Вінтера).

Наш аналіз судової практики свідчить, що до судів в Україні вже зверталися довічники з клопотаннями про їх звільнення на підставі згаданого рішення ЄСПЛ у справі Вінтера. Але суди відмовляють їм, посилаючись на два аргументи: а) в Україні й так існує "перспектива" для довічників — після відбуття 20 років довічне може бути замінене на 25 років шляхом помилування; б) національне законодавство не закріплює механізму звільнення від довічного.

Тобто суди не мають достатньої відваги для того, щоб урахувати пріоритет міжнародного права та звільняти довічників на підставі самої Статті 3 Конвенції у розумінні Європейського суду. Так само вони виявилися не готовими дотриматися Статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка передбачає, що Україна не може використовувати внутрішнє (національне) право для обґрунтування неможливості виконання міжнародного договору. Іншими словами,відсутність механізму звільнення у національному законодавстві — поганий юридичний аргумент для відмови у звільненні на підставі Конвенції.

Подібно до Статті 3 Конвенції, Стаття 28 Конституції України передбачає: "Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню".

Згадайте новину: Смертна кара: аргументи за та проти.

У Рішенні Конституційного Суду України (КСУ) у справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу КСУ вказав на принцип дружнього ставлення до міжнародного права (п. 2.3). За аналогією, Стаття 28 Конституції має тлумачитись у світлі Статті 3 Конвенції та відповідної практики ЄСПЛ. Таким чином, Конституція України, так само як і Конвенція, вимагає створення реалістичної перспективи звільнення для довічників.

В Україні така перспектива відсутня. Станом на тепер не відомо про жоден випадок помилування засуджених довічно. При цьому перші десятки довічників вже відбули по 20 років та звернулися по помилування до президента України й отримали відмови. Комісія у питаннях помилування при президентові України відмовляє у помилуванні таким засудженим, не повідомляючи про мотиви.

Наше спілкування з представниками керівництва установ виконання покарань, де тримаються довічники, а також з окремими членами Комісії свідчить про те, що Комісія у питаннях помилування банально боїться брати на себе відповідальність. Навіть маючи всі раціональні аргументи, які свідчать про безпечність довічника для суспільства, вона працює за принципом "від гріха подалі" та відмовляє у помилуванні.