Як захистити право на набуття ділянки в порядку безоплатної приватизації

Формальне розуміння визначених законом способів судового захисту робить захист порушеного права на набуття земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації так само формальним, безвідносно до юрисдикції суду. Установлення права на підставі рішення суду може бути єдиним ефективним способом захисту, якщо суб’єкт владних повноважень ухиляється від виконання обов’язку, передбаченого законом, пише zib.com.ua

Приватизація як публічне право

Вирішення питання ефективного способу захисту, важливою умовою здійснення якого є визначення відповідної судової юрисдикції, залежить від розуміння природи порушеного права. Щодо земельних ділянок можуть виникати відносини, урегульовані як цивільним, так і земельним законодавством. Велика палата Верховного Суду неодноразово здійснювала розмежування приватних і публічних відносин, виходячи з підстав їх виникнення. Сутність позицій зводиться до такого: якщо процес набуття речового права незавершений, відносини мають публічний характер (див., наприклад, постанову від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц).

Така позиція відповідає основним засадам регулювання земельних відносин:

• ст.9 Цивільного кодексу не встановлює субсидіарного його застосування до земельних відносин;

• об’єктом права приватної власності є лише сформована земельна ділянка (гл.27 Земельного кодексу);

• держава й територіальні громади, як учасники цивільних правовідносин, беруть участь в останніх на засадах і на підставах, визначених нормами цивільного, а не земельного законодавства; право на отримання ділянки встановлено нормами ЗК;

• громадяни до моменту формування ділянки як об’єкта права приватної власності є уповноваженими учасниками земельних відносин щодо отримання такої ділянки.

Отже, право на приватизацію ділянки, яке є об’єктом судового захисту, має публічний характер, як право, що встановлене законом і належить кожному громадянину (ст.118 ЗК). Зобов’язаними особами є саме органи виконавчої влади або місцевого самоврядування. Ці органи не мають дискреційних повноважень у вирішенні питань приватизації землі громадянами.

Натоміть приватно-правова природа відносин щодо набуття ділянки може обґрунтовуватися дещо суперечливим розумінням статусу органів місцевого самоврядування як «рівноправного» учасника цивільних відносин і тим, що процес приватизації є підставою виникнення права приватної власності.

Проте у відносинах щодо набуття ділянки в порядку приватизації спірними є винятково управлінські, владні рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування й органів Держгеокадастру та їх бездіяльність. Визначальним є те, що такі органи не володіють дискреційними повноваженнями щодо надання ділянок.