Як вплине новий мовний закон на діловодство та кадри: аналіз діючого законодавства

15 травня 2019 року його підписав Президент України Петро Порошенко, а вже наступного дня він був опублікований у газеті «Голос України». Набирає чинності цей Закон 16 липня 2019 року, окрім низки норм, які стають чинними у термін від 6 місяців до 5 років.

Особливості регулювання суспільних правовідносин цим Законом, зокрема, що стосуються праці та зайнятості населення, а також використання державної мови у діловодстві та офіційних документах підприємств, юристи, кадровики та бухгалтери мали змогу обговорити під час профільного заходу, що проводився редакцією журналу «Кадровик-01» за участі експерта Ганни Степанець.

Нижче в матеріалі використовуватимуться тези виступу та презентації спікера.

Починаючи із характеристики та аналізу основних положень Закону про мови, спікер звернула увагу на ст. 1-6 Закону, згідно з якими встановлюється, що:

- єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова (ст. 1);

- державна мова є інструментом об‘єднання українського суспільства, засобом зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності і національної безпеки (ст. 3);

- дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів (ст. 2), тобто ніхто не може змусити спілкуватись будь-якою мовою в родині чи з друзями або під час здійснення богослужіння – це є вибором кожної окремої людини;

- водночас кожний громадянин України зобов‘язаний володіти державною мовою (ст. 6).

МОВА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН І ДІЛОВОДСТВА

Найбільш актуальною для кадровиків видалась ст. 20 Закону, яка має назву «Державна мова у сфері трудових відносин». Водночас, незважаючи на назву та на попередню редакцію цієї статті, яка існувала у законопроекті, ця норма не визначає українську єдиною мовою, обов‘язковою для використання у трудових правовідносинах.

Натомість у цій статті закріплене право працівників спілкуватися саме українською, тобто ніхто не може бути примушений використовувати іншу мову, ніж державна, під час перебування на роботі та виконання обов‘язків за трудовим договором.