Як «сліпе» правосуддя призвело до скасування неіснуючого рішення суду.

07 серпня 2007 року в сім’ї Куценко Ірини сталась жахлива трагедія – у ДТП, винуватцем якого було визнано Зорука Ю.С., загинули її чоловік Олександр та син Дмитро.

На утриманні Ірини залишилась малолітня дочка, котрій на той час виповнилось 4 років. Залишившись без годувальника та джерел доходів жодних відшкодувань за загибель рідних ні від винуватця ДТП, ні від його роботодавця Оліфір Світлани Ірина не отримала.

Оскільки автомобіль винуватця ДТП не був застрахований, то у Ірини залишалась надія отримати відшкодування у Моторному (транспортному) страховому бюро України, яке і було створене саме для цієї мети.

Але після надіслання усіх необхідних документів до МТСБУ, жодної відповіді до цього часу Ірини не надійшло.

Лише після шестирічної судової тяганини рішенням Луцького міськрайонного суду від 27.06.2013р. у справі №161/1006/13-ц було стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України та підприємця Оліфір С.О. матеріальну та моральну шкоду.

При цьому, на це рішення суду МТСБУ навіть не подало апеляційної скарги.

Саме тому, 03.09.2013р. апеляційний суд розглянув лише апеляційні скарги підприємця та позивачів. В частині вирішення місцевим судом позовних вимог до МТСБУ рішення суду не переглядалось.

Яким же було здивування Ірини, коли у січні 2014 року вона отримала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ якою було відкрито провадження за касаційною скаргою МТСБУ на рішення апеляційного суду, яким не переглядалось рішення Луцького міськрайонного суду від 27.06.2013р. в частині вимог до МТСБУ.

Вважаючи, що сталась якась помилка, Ірина подала на адресу судді-доповідача ВССУ Гончара В.П. (який відкрив касаційне провадження) письмові заперечення проти відкриття касаційного провадження і просила суд закрити його, як помилково відкрите. При цьому Ірина посилалась на імперативні процесуальні норми Цивільного процесуального кодексу:

п.1 ч.1 ст.324 ЦПК, яким визначено, у суді касаційноїінстанції можуть переглядатись виключно рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку або рішення апеляційного суду, ухвалене за результатами апеляційного розгляду.