Як посадити водія, розписано дуже добре. А коли водій не винен - законопроект

Про кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху.

На сьогодні статтею 286 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, якщо вони спричинили середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або смерть іншої особи.

У той же час, законодавство жодним чином не враховує випадків, коли ДТП можуть бути вчинені вимушено, внаслідок порушення правил дорожнього руху іншими особами. При цьому, підкреслюю, не лише пішоходами, але й іншими водіями.

Більше того, при притягненні особи до відповідальності за вчинення такого злочину суди керуються Правилами дорожнього руху, які передбачають обов’язок водія «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну» (п. 2.3 Правил), а «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу» (п. 12.3 Правил).

Читайте статтю: Ответственность за отказ водителя от медосмотра на состояние опьянения: правовые проблемы с точки зрения практика

Як видно з наведених положень Правил, вони є недостатньо конкретизованими та використовуються проти водіїв, які вчинили злочин, у тому числі через порушення Правил іншими учасниками дорожнього руху (як водіями, так і пішоходами).

Наприклад, водій виїхав на зустрічну смугу і внаслідок ДТП загинув. За таких умов водій іншої автівки може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 286 Кримінального кодексу України.

Візьмемо інший приклад. Пішохід у темний час доби у стані алкогольного сп’яніння переходить трасу у недозволеному місці. Його збиває автівка. Відповідно до чинного законодавства це є підставою для притягнення водія до кримінальної відповідальності.

Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Читайте статтю: УПРАВЛЕНИЕ ТРАНСПОРТНЫМИ СРЕДСТВАМИ В СОСТОЯНИИ ОПЬЯНЕНИЯ ОТНЕСЕНО К УГОЛОВНЫМ ПРОСТУПКАМ: ПОСЛЕДСТВИЯ.

Також Конституційний Суд України встановив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (підпункт 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп).