Наразі всі заголовки ЗМІ рясніють новинами про майбутні першочергові законопроекти нової Верховної Ради України, яка одразу після свого скликання приступить до їх ухвалення. Саме в списку цих законопроектів є і ініціатива нового Президента України щодо повернення до Кримінального кодексу України норми про незаконне збагачення, яку в попередні редакції нещодавно Конституційний Суд України абсолютно обґрунтовано визнав неконституційною.
Разом з тим, як на мою думку, і новий законопроект №10358 від 03.06.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» лише частково вирішує проблему щодо правильності формулювання змісту вказаної норми про кримінально карне незаконне (неправомірне) збагачення, а натомість породжує інші правові колізії.
Поясню чому. Для дослідження даної теми варто пригадати, що термін «незаконне збагачення» був впроваджений у 2014 році прийняттям Закону України від 14.10.2014 року № 1698-VII «Про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції» і саме тоді ст.368-2 КК отримала нову редакцію, яка набула чинності з 26.01.2015 року. Так, із зазначеної дати «незаконним збагаченням» було визначено «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність майна, вартість якого значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, або передача нею такого майна близьким родичам». Тобто, ця норма не містила положень, які б прямо чи опосередковано перекладали тягар доказування законності суттєвого збільшення активів на саму цю особу і справедливо, що доведення того, що вартість набутого публічним службовцем у власність майна, що значно перевищує його доходи, отримані із законних джерел, покладалося на сторону обвинувачення.
Але, варто зазначити, що ця норма КК проіснувала приблизно трішки більше одного місяця(до 04.03.2015) і вже з 05.03.2015 року (до скасування цієї норми КСУ 26.02.2019 року) ст.368-2 КК діяла у редакції Закону України № 198-VIII від 12.02.2015 року, яка передбачала зовсім інше, а саме: незаконним збагаченням було «Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі». Саме така редакція і впровадила фактично обмеження дії принципу презумпції невинуватості, знівелювала право особи не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину та не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, порушила такі засади правосуддя як змагальність та рівність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. І тому я цілком погоджуюся з колегією суддів КСУ щодо неконституційності даної норми, як би з цього приводу не «волали» невдоволено професійні «антикорупціонери», безграмотні політики та навіть деякі представники вже нової влади.
Однак, варто пам’ятати, що створення законодавчої можливості притягувати чиновників до кримінальної відповідальності за незаконне (неправомірне) збагачення є однією з основних вимог МВФ та Європи, які продовжують тиснути на Україну щодо обов’язкового прийняття нової редакції вищезазначеної норми в КК. Саме, тому новим Президентом України В. Зеленським абсолютно закономірно був підготовлений відповідний законопроект щодо вирішення цього нагального питання, тим більше, що такі дії будуть сприяти і посиленню боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади.
Особисто я щиро вітаю висловлені новим очільником нашої країни наміри про усунення явних прорахунків своїх попередників в частині наведення правопорядку в державі та відновлення справедливості і правосуддя. Бо, дійсно, рушійною силою, яка забезпечила високу ефективність економічних і антикорупційних реформ у тому ж Сінгапурі, була особиста позиція тодішнього Прем’єр-міністра Лі Куан Ю, який говорив: «Найбільше нам потрібні стабільність, визначеність і безпека, демократія не працює в умовах хаосу, закони не діють коли немає порядку».
Тому, як юрист з достатньо великим досвідом роботи, я не можу огульно схвалювати всі без виключення його ініціативи, значну частину яких Володимиру Олександровичу нав’язують абсолютно некомпетентні особи із його оточення. Зокрема, ознайомившись з даним законопроектом, який, як стверджують в команді ЗЕ, ймовірніше буде одним із перших проголосованих новою ВР законів, я хотів би висловити деякі зауваження та можливо негативні наслідки в разі його прийняття.
Дійсно, попередню проблему з презумпцією невинуватості в даному законопроекті, начебто, вирішено, адже тягар доказування за незаконне (неправомірне) збагачення більше не покладається на обвинуваченого. Я також повністю підтримую ідею щодо передбачення кримінальної відповідальності за незаконне (неправомірне) збагачення лише для тих суб’єктів корупції, коли сума необґрунтованих доходів буде складати більше 12 млн. грн.. або 350 тис. євро, щоб таким чином сконцентрувати діяльність антикорупційних органів на боротьбі із корупцією саме у найвищих ешелонах влади.
Блог