Як оскаржити правомірність ненормативного акта, пов'язаного з відведенням ділянки у власність або оренду

Одним з найбільш дискусійних питань залишається підвідомчість земельних спорів. Зокрема, питання щодо правомірності придбання у власність або користування ділянок із земель державної і комунальної власності. Спроба Верховного Суду України узгодити практику шляхом прийняття постанов не привела до появи спільного знаменника. Адже не завжди їх можна було однозначно зрозуміти, а іноді позиція вищого судового органу не узгоджувалася з раніше викладеним думкою.

Одне тлумачення — три розуміння

Конституційний Суд у рішенні від 1.04.2010 №10-рп/2010 стосовно офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції, пп.«а», «б», «в», «г» ст.12 Земельного кодексу, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства зазначив, що, вирішуючи питання розпорядження землями територіальних громад, передання земельних ділянок у власність чи користування, місцеві ради діють як суб’єкти владних повноважень, а земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Користуйтесь консультацією: КОЖЕН ГРОМАДЯНИН МАЄ ПРАВО НА БЕЗОПЛАТНЕ ОТРИМАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Здавалося б, після такого тлумачення питань щодо підвідомчості даної категорії спорів не повинно виникати. Однак як адміністративні, так і господарські та цивільні суди продовжували розглядати спори щодо законності рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про передання земельних ділянок у власність чи оренду, а також про визнання недійсними відповідних державних актів та договорів оренди.

При цьому пленуми всіх вищих судів прийняли відповідні постанови, де по-своєму окреслювали вирішення такої правової ситуації, намагаючись «перетягнути» такі спори до себе (постанова пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 №6, постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1.03.2013 №3, постанова пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8). Така неоднозначність створила проблеми не тільки для місцевих та апеляційних судів, рішення яких часто скасовувалися вищими інстанціями, а й для самих учасників процесу. Адже траплялися випадки, коли особа кілька років захищала свої права, наприклад в адміністративному суді, а потім вищий суд робив висновок, що такий спір слід розглядати в порядку господарського чи цивільного судочинства. Також виникали ситуації, коли фактично аналогічні позовні вимоги розглядали суди різної юрисдикції, котрі приймали щодо них остаточні рішення, які дотепер є чинними.

Усвідомлюючи існування проблеми, ВСУ, вже маючи відповідні повноваження, приймає постанову від 11.11.2014 у справі №21-493а14, де робить висновок, що «в разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне».

Згодом ВСУ ще неодноразово приймав постанови, в яких робив правові висновки щодо підвідомчості земельних спорів. Однак не завжди їх можна було однозначно зрозуміти, а інколи позиція найвищого судового органу не узгоджувалася з раніше висловленою думкою.

Користуйтесь консультацією: Підводні камені договору оренди земельної ділянки: на що звертати увагу та як себе убезпечити

Дозвіл на розробку проекту землеустрою