Як адвокату використати для захисту деякі недосконалі положення КПК

Автор статті: адвокат Олег Несінов

Адвокат Олег Несінов розповів про недосконалі положення КПК щодо обов’язку суду роз’яснити суть обвинувачення та права суду на допит.

Жоден закон, як і будь-який інший продукт людської праці, не може бути досконалим і бездоганним. Тим більше не варто очікувати однакового суб'єктивного розуміння й тлумачення юристами певних норм закону (від того й прислів'я: два юристи - три думки). Лише згодом виникає судова практика, і, як наслідок, певні розбіжності в тлумаченні та застосуванні деяких спірних положень закону зменшуються або зникають. Але в процесі цього було б для адвоката професійно неправильно не виявляти й не застосовувати спірні положення КПК на користь позиції захисту. Надалі пропоную власну думку стосовно деяких спірних положень КПК України.

Щодо обов'язку суду роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення

Частина 1 ст. 348 КПК України встановлює, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Читайте статтю: Допуск адвоката до участі в проведенні обшуку

Дивно те, що законодавець поклав функцію роз'яснення обвинувачення на суд, а не на сторону обвинувачення. Це, на мій погляд, не відповідає вимогам рівності сторін і змагальності процесу, а можливо (і потрібно) розцінювати як дії на користь сторони обвинувачення.

Крім того, в КПК не зазначено, яким чином суд має роз'яснювати суть обвинувачення, що має робити суд, якщо обвинувачення особі незрозуміле або обвинувачений взагалі не відповідає на це питання суду.

Проте без виконання такого формального обов'язку (роз'яснення суті обвинувачення) суд позбавлений можливості рухатись далі в процесі. Адже п.1 ч. 3 ст. 42 КПК встановлює, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. У свою чергу, неконкретність і незрозумілість обвинувачення є порушенням п. "а" ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ, а також права на захист. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК така незрозумілість є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

І саме з цією обізнаністю суті обвинувачення у особи виникають й інші права - давати пояснення, покази з приводу обвинувачення (п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК), мати чи не мати захисника, надавати чи не надавати докази (п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК) тощо.

Звертаю увагу, що обізнаність щодо суті обвинувачення стосується не лише його кваліфікації (з якою, як правило, все зрозуміло), а й описової частини.