Фабула судового акту: Тільки ледачий не лає державних виконавців. Звичайно за справу, точніше за відсутність справи. Державні виконавці не працювали та працювати ніколи не будуть. Окрім того вони із задоволенням відмовляють у відкритті виконавчого провадження чи закривають виконавче провадження, ігнорують будь-які скарги та посилають усіх до суду. І жодної відповідальності за це майже ніколи не несуть. Окрім рідкого банального звільнення за власним бажанням.
Юристи добре навчилися визнавати бездіяльність державного виконавця неправомірною. Є поширена судова практика, щодо зобов’язання державних виконавців вчинити виконавчі дії. Проте, вже багато років подібні судові акти не лякають державних виконавців і на практиці нічого не змінюють. Рішення суду залишається невиконаним.
В цій справі стягувач спробував стягнути майнову та моральну шкоду за тривалу бездіяльність змінюючихся державних виконавців (з 2014 року) з органу державної виконавчої служби та органу державної казначейської служби та отримав відмову у трьох інстанціях.
Зокрема, суди вважали, що ухвала суду про визнання неправомірними дії та бездіяльності посадових осіб органу ДВС, на яку посилався стягувач, НЕ є доказом заподіяння моральної та майнової шкоди органом ДВС. Водночас суди також вважали, що орган ДКС взагалі не порушив права та свободи позивача, тому не може бути відповідачем у справі, а гроші повинні стягуватися з рахунків тієї бюджетної організації, яка завдала шкоди.
ВСУ скасував всі ці дурнуваті міркування, якими суди не тільки посилали стягувача підтримуючи нероб державних виконавців, які навіть не з’являлися у засідання, а і підривали сам авторитет судового рішення. ВСУ направив справу на новий розгляд і зазначив наступне.
Відповідачами у справах про стягнення шкоди заподіяної державними виконавцями повинні бути органи ДВС та ДКС. Заподіяна шкода може бути як матеріальна так і моральна. Факт заподіяння моральної шкоди може підтверджуватися судовим рішенням, яким встановлена бездіяльність державного виконавця як посадової особи органу ДВС.
ВСУ також згадав у своїй постанові справу ЄСПЛ «Антонюк проти України» від 11 грудня 2008р., в якій зазначалося, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадження, при цьому надмірне тривале провадження дає підстави для відшкодування моральної шкоди.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Все права защищены.