І все ж таки юридичні особи МАЮТЬ право на відстрочку або розстрочку сплати судового збору (ВС/ВП у справі № 0940/2276/18 від 14.01.2021)

Фабула судового акту: Свого часу мною було проаналізовано постанову Касаційного цивільного суду у якій останній зробив висновок про те, що на юридичних осіб не розповсюджуються норми ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення підприємств, установ і організацій від судового збору або надання розстрочки з його сплати (Юридичні особи ПОВИННІ своєчасно та у повній мірі сплачувати судовий збір, оскільки законом норм про звільнення таких особі від сплати збору та відстрочення його сплати НЕ передбачено (ВС/КЦС у справі № 641/3706/19 від 07.12.2020)

Однак, Велика Палата у рішенні, що пропонується до уваги прийняла протилежне за висновками рішення та визначила, що суб’єктний склад для застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не є важливим, а тому юридичні особи можуть скористатись даним правом, але за наявності певних умов.

У даній справі апеляційний суд повернув скаргу підприємству у зв’язку з несплатою судового збору, а клопотання про звільнення від його сплати, вмотивоване відсутністю коштів на рахунках підприємства, залишив буз задоволення.

Справа з касаційною скаргою підприємства для розгляду з ініціативи Касаційного адміністративного суду надійшла до Великої Палати.

Велика Палата визнала доводи скарги обґрунтованими та її задовольнила.

Приймаючи таке рішення судді ВП ВС послались на те, що виходячи з аналізу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При цьому законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.