Значна матеріальна шкода при угоні автомобіля повинна полягати у реальних збитках, які поніс потерпілий (ВС/ККС у справі № 662/937/17 від 18.08.2021)

Фабула судового акту: Однією із ознак, яка впливає на кваліфікацію дій винних осіб за вчинення корисливих кримінальних правопорушень є розмір матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому.

Це правило стосується крадіжок, грабежів, розбоїв тощо.

Однак, роз’яснення значної та великої шкоди ,які містяться у примітці до ст. 185 КК України дещо по-різному визначають таких розмір, а саме така шкода поділяється на спричинені збитки (п. 2 примітки) та вартість викраденого (п.п. 3, 4).

Теж саме можна сказати і про ст. 289 КК України у редакції, яка діяла до 03.09.2020.

У даній справі двох осіб було засуджено за вчинення низки злочинів, зокрема, за незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 3 ст. 289 КК України за ознакою вчинення злочину із поєднанням із погрозою його застосування та завдання значної матеріальної шкоди).

Суд апеляційної інстанції визнав таку кваліфікацію вірною.

Проте, прокурором на згадані рішення було подано касаційну скаргу у якій він просив змінити вирок місцевого суду з тих підстав, що суди залишили поза увагою наявну в матеріалах кримінального провадження заяву потерпілого, згідно з якою останній отримав на зберігання викрадений у нього автомобіль і не має жодних претензій, що підтвердив і в судовому засіданні. Крім того, з точки зору скаржника, відсутність претензій матеріального характеру підтверджено незаявленням потерілим цивільного позову. Посилання в резолютивній частині вироку місцевого суду на те, що автомобіль залишено у потерпілого, на думку прокурора, свідчить про відсутність реальних збитків.

Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи слушними та скаргу сторони обвинувачення задовільнив.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що транспортний засіб, яким заволоділи засуджені, було повернуто потерпілому . Крім того, з показань потерпілого, наданих у судовому засіданні, не було встановлено того, що транспортний засіб зазнав пошкоджень унаслідок його незаконного заволодіння засудженими. Також з установлених судами обставин не вбачається, що внаслідок їх незаконних дій було заподіяно шкоди транспортному засобу, не містять таких даних і матеріали кримінального провадження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про наявність у діянні винних осіб за ч. 3 ст. 289 КК України кваліфікуючої ознаки, - завдання значної матеріальної шкоди, є помилковим, оскільки реальних збитків внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілому не заподіяно.

З огляду на викладене судові рішення в цій частині підлягають зміні з виключенням кваліфікуючої ознаки діяння засуджених за ч. 3 ст. 289 КК України, - завдання значної матеріальної шкоди.