Захід забезпечення позову не може бути тотожнім позовним вимогам (ВС/КЦС у справі № 752/24015/20 від 22.09.2021)

Фабула судового акту: За загальним правилом інститут забезпечення позову покликаний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі якщо існує реальна та доведена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Норми ст. 150 ЦПК України визначають перелік заходів забезпечення позову. Втім даний перелік не є вичерпним.

Конституюючись такою певною невизначеністю в окремих випадках позивачі шляхом застосування заходів забезпечення намагаються отримати потрібний їм результат ще до винесення рішення по суті справи. І ось яскравий приклад такої ситуації.

У даній справі один із суддів Конституційного Суду України звернувся до подачі позову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просив заборонити підприємству Державного управління справами виселяти його та членів його родини з кімнати яку він займає; заборонити передавати в користування іншим особам кімнату, яка перебуває у його користуванні та заборонити обмежувати доступ (прохід, проїзд) його та членів його родини на територію де знаходиться згадана вище кімната.

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено. Приймаючи таке рішення районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичного виселення заявника з родиною із займаного приміщення до вирішення спору по суті, що утруднить виконання рішення суду та призведе до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції дещо змінив згадану ухвалу районного суду уточнивши вказані заходи фразою «до набрання рішенням у справі законної сили».

Приймаючи вказане рішення апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Як вбачається із ухвали районного суду суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними позовним вимогам.

Відповідачем на рішення судів першої та апеляційної інстанцій було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що заяві про забезпечення позову (до пред`явлення позову) зазначено про те, що ані він, ані його родина не мають іншого житла, що є обов`язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення. Суди не встановили, чи є співмірними заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам і дійшли передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору. Зокрема, заборона Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами до набрання рішення у справі законної сили, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи слушними, скаргу задовольнив та у своїй постанові вказав про таке.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.