Визнання позову в окремих категоріях свідчить про відсутність спору і є підставою для відмову у задоволенні вимог (ВС/КГС № 665/2266/16-ц від 04.03.2019)

Фабула судового акту: Даною постановою Касаційний цивільний суд закрив лазівку, яка дозволяла узаконювати договори, які згідно цивільного законодавства мають бути посвідчуватись нотаріально та надавати їм законної сили «заднім числом» зокрема і у цілях вивільнення такого майна з-під арештів.

У даній справі фізична особа звернулась до суду із позовом до підприємства про визнання договору купівлі-продажу нерухомості укладеним та визнання права власності на таке майно.

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що між позивачем та підприємством було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна у простій письмовій формі без посвідчення його у нотаріуса.

Згідно умов вказаного договору сторони погодилися провести його нотаріальне посвідчення у семиденний термін із моменту його укладення. Проте відповідач, у визначений час і місце для нотаріального посвідчення договору не з'явився, документів, необхідних для його нотаріального посвідчення не надав, чим порушив досягнуті між сторонами домовленості.

Рішенням місцевого суду позов було задоволено.

У подальшому вказане рішення було скасовано апеляційним судом з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи під час визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на єдиний майновий комплекс за позивачем, оскільки спірне майно на час розгляду справи судом першої інстанції перебувало під арештом і державним виконавцем подавалася заявка на реалізацію арештованого майна.

Рішення апеляційного суду позивачем було оскаржено у касаційному порядку.

Переглядаючи рішення у справі, касаційний суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи таке рішення КЦС вказав, що за нормами ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже однією з основних умов застосування положень зазначеної вище норми є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

На думку КЦС апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити.