Тотожними є позиви у яких збігаються сторони, підстави та предмет спору (ВС/КЦС № 640/7778/18 від 22.05.2019)

Фабула судового акту: Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже із наведеного вбачається, що для прийняття такого рішення мають бути наявний збіг усіх обставин. При цьому нетотожність однієї з них не дає суду приймати рішення про закриття справи.

У даній справі особа звернулась до суду із позовом до роботодавця про стягнення моральної шкоди завданої незаконними діями в частині ухилення від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року через ухилення від укладання трудового договору в порядку переведення із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області після його звільнення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Ухвалою районного суду провадження у справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З таким рішення погодився і апеляційний суд.

Незгода з такими рішеннями стала підставою для звернення позивача із касаційною скаргою.

Касаційний цивільний суд визнав зазначені рішення судів є помилковими та постановленими із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи своє рішення КЦС послався на те, що з аналізу п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України випливає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.