Самообмова внаслідок застосування тиску з боку правоохоронців не є підставою для відмови у стягненні шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності (ВС/КЦС № 727/3926/16-ц від 27.11.2018)

Фабула судового акту: Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Водночас частина четверта названої статті містить в собі певне застереження щодо застосування вказаної норми, а саме те, що фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

У даній справі особа звернулась до суду із позовом про стягнення з держави моральної шкоди завданої незаконним засудженням.

Судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги було задоволено.

Натомість Державна казначейська служба оскаржила вказані рішення в касаційному порядку та в обґрунтування своїх вимог послалась на те, що судами не враховано положення статті 1176 ЦК України, згідно з якими фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Судами залишено поза увагою факт самообмови, оскільки у поясненнях засудженого останній особисто повідомив щодо обставин скоєного ним злочину.

Оцінюючи такі доводи Касаційний цивільний суд вказав, що аналіз положень частини четвертої статті 1176 ЦК України дає підстави дійти висновку, що під самообмовою необхідно розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, дані з метою переконати органи попереднього слідства і суд у тому, що саме ним здійснено злочин, який він у дійсності не вчиняв.

Виправдувальним вироком районного суду, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду, встановлено що визнавальні показання позивач давав органам досудового розслідування під психологічним тиском з боку працівників міліції, а тому здійснив самообмову не з власної волі, що зафіксовано у матеріалах справи, отже відсутні визначені ч. 4 ст. 1176 ЦК України підстави для відмови у стягненні моральної шкоди.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Суд встановив вину МОЗ України та центру перелівання крові у зараження дитини ВІЛ-інфекцію та стягнув з них моральну і матеріальну шкоду (ВС/КЦС, справа № 761/24076/15-ц, 15.11.18)

ВС/КЦС: З урахуванням справедливості та розумності до суб'єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті потерпілого, потрібно віднести зачатих дітей, але народжених після смерті потерпілого (ВС/КЦС, № 212/2362/16-ц, 04.04.18)

У випадку вчинення прокуратурою неправомірних дії шкода особі може також відшкодовуватись і на загальних підставах відповідно до приписів статей 1173, 1174 ЦК України (ВС/КЦС,справа № 638/6944/16-ц, 25.07.18)