Незалучення іпотекодержателя у справу щодо іпотечного майна є підставою для скасування судового рішення (ВС/КЦС № 522/3901/16-ц від 10.07.2019)

Фабула судового акту: Чергове судове рішення у якому подружжя намагалось уникнення накладення стягнення на іпотечне майно шляхом його поділу як спільної сумісної власності.

У даній справі жінка звернулась до суду із позовною заявою про визнання факту проживання однією сім’єю та поділ земельної ділянки та трьох магазинів.

При цьому вказане майно було придбано за кредитні кошти.

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено.

Суд апеляційної інстанції із таким рішенням погодився та у своїй ухвалі вказав, що права іпотекодержателя-банківської установи не порушені, так як передача майна в іпотеку не означає неможливість здійснювати поділ спільного майна осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу. При цьому іпотека є дійсною і для нового набувача іпотечного майна.

На вказані рішення та ухвалу банком подано касаційну скаргу з доводами якої Касаційний цивільний суд погодився та у своїй постанові зазначив таке.

Нормами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Одночасно відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов’язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості та впливає на можливість Банку звернути стягнення на іпотечне майно.

Таким чином посилання апеляційного суду на непорушення прав банку через незалучення його до участі у справі із посиланням на ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є необґрунтованими оскільки положення названої норми регулюють правовідносини, які стосуються спадкування та правонаступництва. У випадку визнання право власності на предмет іпотеки за одним із подружжям або за особою, яка проживає з іншою особою однією сім'ю без реєстрації шлюбу, то тут до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: За умови визнання кредитного договору неукладеним оспорюваний договір іпотеки, який укладався на забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, є недійсним (ВС ВП,справа № 305/1180/15-ц, 29.05.2018)