Для виселення з житла особи, яка порушує правила співжиття визначальну роль відіграє кількість порушень правил співжиття, часовий проміжок не є суттєвим (ВС/КЦС у справі № 679/1657/18 від 22.01.2020)

Фабула судового акту: Люди, які страждають на різні види залежностей перетворюють життя на пекло. При чому не тільки своє, а й життя близьких людей.

Очевидно, що жити поряд із залежною людиною дуже важко – скандали, бійки, насильство…

Законодавець свого часу у положеннях ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР визначив, що у разі якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Отже, як вбачається із наведеної норми однією із підстав для прийняття рішення про виселення є систематичність порушенням правил співжиття.

Натомість законом не визначено – чи пов’язується систематичність з будь-якими часовими періодами або такі періоди жодної ролі не відіграють.

Касаційний цивільний суд у даній постанові вказав на своє бачення розв’язання цієї проблеми.

У даній справі жінка звернулась до суду із позовом про виселення свого колишнього чоловіка із будинку, який належить їй на праві приватної власності, мотивуючи його тим, що відповідач зловживає спиртними напоями та систематично порушує правила співжиття, а тому вона та її діти не можуть вільно користуватися житлом, що робить неможливим їх спільне проживання у будинку.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій у позові відмовили оскільки чоловік вселився у спірний будинок як член сім’ї позивача та зареєстрований у ньому, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє відповідача права на користування будинком, а належних доказів, що підтверджують наявність систематичного порушення правил співжиття та вжиття заходів попередження або громадського впливу щодо відповідача позивачем не надано.

На зазначені рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що вона, як власник спірного будинку, має право вимагати усунути перешкоди у здійсненні ним права на користування та розпорядження власним майном, також суди не надали належної оцінки наданим позивачем доказам систематичного порушення правил співжиття відповідачем, зокрема, показанням свідків, що підтверджують безрезультатність застосованих до нього заходів впливу та притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.