Відмова обвинуваченого від захисника повинна бути ОДНОЗНАЧНОЮ (ВС/ККС № 369/10593/17 від 27.08.2019)

Фабула судового акту: Одним з основних прав гарантованих Конституцією є право на професійну правничу допомогу. При цьому конституційна норма визначає, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (ст. 59 Конституції України).

Також слід зазначити, що виходячи із аналізу положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та ст. 21 КПК України право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід`ємною складовою права на справедливий суд.

Однак на практиці органи досудового розслідування, а іноді і суди, нехтують зазначеним правом фактично порушуючи права та законні інтереси особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, та шляхом вмовлянь, а іноді і просто брехні змушують підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відмовитись від адвоката застосовуючи норми ст. 54 КПК України на шкоду особи, яка перебуває під кримінальним переслідуванням.

Звичайно, що такі дії державних органів є неприпустимими.

Однак слід зауважити, що чинне законодавство не визначає конкретного механізму відмови особи від захисника та не визначає спосіб у який така відмова має бути оформлена.

У даній справі особу було визначено винною та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України. Апеляційний суд фактично погодився із наявністю у діях засудженого як складу злочину так і наявності його вини, одночасно переглядаючи справу будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства апеляційний суд не виявив.

Вказані судові рішення стороною захисту було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано зокрема і порушенням права засудженого на захист.

З доводами касаційної скарги Касаційний кримінальний суд погодився та мотивуючи свою постанову зазначив, що захист інтересів засудженого під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції здійснював адвокат.

Проте, під час апеляційного розгляду цей захисник повідомив апеляційному суду про те, що він не може брати участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції у зв`язку із припиненням дії договору про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що відповідно є підставою для його заміни.

У судовому засіданні після оголошення в судовому засіданні згаданої заяви адвоката засуджений виявив бажання мати захисника (двічі заявивши: «будемо шукати адвоката»). Лише після додаткових запитань суду винна особа заявила, що свої інтереси буде захищати сама, з чим погодився апеляційний суд, фактично прийнявши його відмову від захисника.

Проте, ураховуючи той факт, що під час досудового розслідування та в суді першої інстанції засуджений виявляв бажання скористатися правовою допомогою, та з огляду на його суперечливу позицію з приводу даного питання в суді апеляційної інстанції у колегії суддів виникає обґрунтований сумнів щодо безумовної відмови від захисника і дійсного бажання засудженого самостійно захищати свої права та інтереси на стадії апеляційного перегляду вироку.