Умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини (ВС/ККС № 760/4968/15-к від 09.10.2018)

Фабула судового акту: Умисне вбивство тобто злочин, передбачений статтею 115 Кримінального кодексу України та умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121 КК України) є суміжними складами злочину. При цьому визначальним для кваліфікації дій винної особи є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причин.

У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України за те, що він знаходячись за місцем свого проживання підійшов до потерпілого, тримаючи в руці ніж, який в цей час спав на ліжку у вказаній кімнаті, та умисно завдав потерпілому один удар ножем у шию. Внаслідок протиправних дій засудженого потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

Не погоджуючись із такою кваліфікацією своїх дій засудженим було подано касаційну скаргу у який вказав, що він не мав умислу на вбивство потерпілого, а також те, що судами не взято до уваги той факт, що він надавав потерпілому медичну допомогу.

Переглядаючи вказані судові рішення Касаційний кримінальний суд погодився із доводами засудженого та перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 121 КК України.

Мотивуючи своє рішення ККС вказав, що умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У даній справі засуджений ножем завдав потерпілому удар у життєво-важливий орган - шию. Сам засуджений не заперечує, щохоча і діяв умисно, проте не бажав настання смерті потерпілого. Судом встановлено, що після того, як потерпілий отримав поранення у шию, він прокинувся, відчувши сильний біль, вскочив з ліжка та, злякавшись за своє життя, почав заспокоювати засудженого, а засуджений, виконавши всі дії, які вважав за потрібне, припинив свій напад, пішов з потерпілим разом до лікарні, де йому було надано першу медичну допомогу.

Водночас засуджений послідовно вказував на те, що якби він мав наміри вбити потерпілого, то не йшов би з ним до лікарні, не купляв би ліків. Нічого не завадило б йому довести свій злочинний намір, направлений на вбивство, якщо би він у нього був.

Аналізуйте судовий акт: Встановлення МОТИВУ вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України (ВС/КС № 466/9158/14-к від 01.03.2018)

Зізнання засудженого у вбивстві або іншому злочині без присутності адвоката незважаючи на інші докази вини на момент зізнання є підставою для скасування вироку (ВСУ від 9 жовтня 2017р. у справі № 5-159кс(15)17)