Спеціальною метою катування є спонукання потерпілого вчинити певні дії (ВС/ККС № 161/1372/16-к від 17.07.2018)

Фабула судового акту: Катуванням за науковим кримінально-правовим визначенням є умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.

Покарання за таким злочин визначено статтею 127 КК України.

При цьому за диспозицією вказаної статті однією з ознак об’єктивної сторони цього злочину є примушування особи, яка піддається катуванню, вчинити ті чи інші дії.

У даній справі трьох працівників внутрішніх справ засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України.

Водночас слід зауважити, що органом досудового розслідування останнім у провину ставилось також і вчинення катування стосовно потерпілої особи проте у вчиненні зазначеного злочину засуджених було виправдано у частині катування.

Відповідно до вироку суду вказані працівники органу внутрішніх справ у приміщенні міськвідділу міліції побачивши потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп’яніння та виказував незадоволення роботою міліції погрожуючи працівникам правоохоронного органу звільненням, застосували стосовно останнього заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, зокрема стали наносити йому численні умисні удари руками, ногами, резиновими кийками по різних частинах тіла, в тому числі по місцях, які заборонені для нанесення ударів гумовими кийками, чим заподіяли йому тілесні ушкодження, спричинили фізичний біль.

З такою кваліфікацію апеляційний суд погодився.

На вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційного прокурором та потерпілим подано касаційні скарги, які вмотивовано зокрема незаконністю вироку районного суду в частині виправдування засуджених за частиною 2 статті 127 КК, обґрунтовуючи такі доводи змістом норм міжнародних актів, а статтею 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Переглядаючи справу Касаційний кримінальний суд із такими доводами не погодився і вказав, що катування визначається тяжкою формою нелюдського поводження із визначеною метою, тобто поводження, що спеціально заподіяно у жорстокій фізичній формі супроводжується фізичними та психічними стражданнями або грубо принижує людину перед іншими людьми чи змушує її діяти проти своєї волі або совісті.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд виправдовуючи засуджених у вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 127 КК правильно визначив, що події, які відбувались у райвідділу, а саме дії засуджених, з урахуванням встановлених обставин справи, не вказують про застосування до потерпілого таких дій, які б призвели до сильного фізичного болю, нестерпного, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони відповідного складу злочину.

Водночас суд апеляційної інстанції проаналізував доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого в частині виправдування засуджених за частиною 2 статті 127 КК та на підтвердження висновків суду першої інстанції додатково зазначив, що з суб'єктивної сторони такий злочин характеризується умисною формою вини та наявністю спеціальної мети спонукати потерпілого вчинити певну дію, однак таких доказів не надано стороною обвинувачення, а з встановлених судом обставин справи не убачається таких дій винних осіб, які б вказували на наявність складу злочину, що інкримінується.