Для кваліфікації вбивства, як такого, що вчинено з особливою жорстокістю винна особа повинна мати умисел на те, щоб потерпілий відчував додаткові страждання, які не були б необхідними для настання смерті (ВС/ККС № 683/2620/17 від 06.06.2019)

Фабула судового акту: Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України однією із кваліфікуючих ознак умисного вбивства є умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю.

Свого часу Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї Постанови від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» зазначив, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

У даній справі вироком суду першої інстанції особу засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі за те, що вона на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин із потерпілою , діючи умисно, з метою вбивства з особливою жорстокістю, завдала металевим предметом численних ударів потерпілій (не менше 28 ударів у ділянку голови, не менше 3 ударів – ділянку передпліччя та не менше 1 удару у ділянку кісті), яка, відчуваючи сильний фізичний біль, вступила у боротьбу із засудженим, однак, не маючи можливості протидіяти, почала тікати на перший поверх будівлі, де винна особа наздогнала її та продовжила завдавати ударів тим же предметом у ділянку голови потерпілої, доки вона не припинила подавати ознаки життя.

Апеляційним судом у даній справі було постановлено новий вирок та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

На вирок апеляційного суду стороною захисту було подано касаційну скаргу з тих підстав, що у засудженого не було умислу на вбивство із особливою жорстокістю, оскільки він не бажав заподіяти потерпілій особливих мучень

Переглядаючи вказану справу Касаційний кримінальний суд погодився із захисником та вказав таке.

Під особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

У даній справі кваліфікуючи дії засудженого як вчинення злочину з особливою жорстокістю, суди вказали на велику кількість травмуючих дій, завданих потерпілій, яка була у свідомості.

Разом з тим, судами не встановлено та не викладено у вироку доказів на підтвердження того, що засуджений , завдаючи потерпілій ударів, зокрема, у життєво важливий орган - голову, з метою позбавити її життя, свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті.

Аналізуйте судовий акт: При вчиненні вбивства з корисливих мотивів не має значення одержання винним вигоди, яку він бажав одержати внаслідок убивства, та час коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину (ВС/ККС № 210/2789/15-к від 04.04.2019)

Стан сильного душевного хвилювання, як емоційний процес, характеризується своєю раптовістю, неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю (ВС/ККС № 723/873/15-к від 16.01.2019)