Подання електронного доказу в паперовій копії НЕ робить такий доказ недопустимим (ВС/КГС у справі № 922/51/20 від 29.01.2021)

Фабула судового акту: Електронне листування, обмін документами в електронній формі все більше і більше замінює традиційні паперові листи та договори адже такий вид обміну інформацією є більш швидким, зручним та дешевим.

Але під такими перевагами часто-густо заховані «підводні камені» як то неможливість доказати факт того, що лист та/або документ надійшов саме від певної особи, оскільки іноді таке листування може мати не аби яке значення для доказування певних обставин у судовому провадженні.

У даній справі судами розглядався спір між підприємствами про невиконання одним з контрагентів умов договору транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Суд першої інстанції позов задовольнив, однак апеляційний суд висловив протилежну позицію та визнав вказані вимоги необґрунтованими мотивуючи своє рішення, зокрема, тим, що електронні переписки, що долучені до позову, не скріплені електронно-цифровим підписом, тому така переписка не є допустимим доказом у справі (як письмовий доказ).

Однак, Касаційний господарський суд дав оцінку належності електронної переписки як доказу, які прямо відрізняється від оцінки, висловленої судом апеляційної інстанції.

Так, КГС переглядаючи справу за касаційною скаргою позивача у своїй постанові зазначив про таке.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За положеннями ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.