Витрати на правову допомогу при перегляді судових рішень НЕ може можуть перевищувати такі витрати, понесені клієнтом при розгляді справи у суді першої інстанції (ВС/КАС № № 2040/6747/18 від 11.12.2019)

Фабула судового акту: Судячи з кількості переглядів публікацій у яких аналізуються судові рішення, пов’язані із стягненням витрат на професійну правову допомогу, судова практика щодо вирішення вказаних питань викликає жвавий інтерес як у адвокатів так і у не фахівців.

Моя позиція є незмінною – суд НЕ має права втручатись у договірні відносини, які виникають між адвокатом і клієнтом та у жодному разі не має права платоспроможність клієнта! Скільки клієнт заплатив адвокату – стільки і потрібно стягувати зі сторони, що «програла».

У даній справі вирішувався спір, який виник між податківцями та підприємством і суд став на бік платника податків.

У зв’язку із чим у позивача виникло право на стягнення витрат на професійну правову допомогу.

У своїй заяві про видачу додаткового рішення ,яку подано до Касаційного адміністративного суду, представником підприємства зазначено суму до відшкодування вказаних витрат у розмірі 237 861 грн.

В свою чергу суд такі вимоги задовольнив частково та стягнув витрати в сумі 22 519 грн., тобто практично в ДЕСЯТЬ разів менше.

Приймаючи таке рішення КАС у своїй постанові вказав, що за нормами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги з підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів (заяви про уточнення позову, відповідей на відзив відповідача, додаткових пояснень, документів, тощо), подання їх до суду, відправки копій документів сторонам, адвокатом АО «ЛОУ УОЛВС» у суді першої інстанції були оцінені у 5000 грн, послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу на суму 6258,50 грн.