Поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020)

Фабула судового акту: Чергове рішення Касаційного адміністративного суду, у якому вказаний суд висловився про допустимість і належність доказів у справі про вчинення адміністративного правопорушення пов’язаного із порушенням Правил дорожнього руху.

Як показує практика досить велика кількість таких позовів судами задовольняється, однак у зв’язку із ухваленням Великою Палатою своєї постанови, якою фактично зобов’язано сплачувати судовий збір у вказаних справах кількість останніх, на мою думку, суттєво зменшиться, а поновлення прав водії, чиї права було порушено при винесенні працівниками поліції постанов нажаль поновлені не будуть.

У даній справі постановою працівника поліції водія було притягнуто до відповідальності за порушення правил паркування за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В свою чергу водії вирішив оскаржити таке рішення поліцейського шляхом подання позову в порядку адміністративного судочинства про визнання дії працівника поліції протиправними та скасування постанови.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, позовну заяву було задоволено та постанову скасовано виходячи із того, що доказів вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення, крім рапорту інспектора патрульної поліції, відповідачем не надано.

Касаційний адміністративний суд також підтримав як позицію позивача так і рішення своїх колег-суддів.

У своїй постанові КАС вказав, за нормами ст. 251 КУпАП що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

Аналізуйте судовий акт: УВАГА! ВАЖЛИВО! Чергова нісенітниця від ВП ВС: Відтепер за оскарження адмінпостанов доведеться платити судовий збір (ВП/ВС у справі № 543/775/17 від 18.03.2020)