Вилучення майна не може відбуватися без доведення винних дій його власника

Минулого тижня Конституційний Суд розпочав розгляд справи щодо окремих положень закону «Про санкції», які стосуються стягнення в дохід держави активів осіб, які не є підсанкційними. Втім, не тільки у суб’єкта звернення, за яким відкрита ця справа, є сумніви щодо конституційності цієї норми.

Опосередковане розпорядження

Практично від самого початку повномасштабних бойових дій на території України було впроваджено чимало юридичних новел, спрямованих на позбавлення чи суттєве обмеження прав усіх, хто, на думку уповноважених органів влади, має відношення до агресії рф проти України, тим чи іншим чином сприяє країні-агресору та її державним органам.

Одним з дуже цікавих, але, на жаль, як часто у нас буває, незбалансованим та неоднозначним є санкція передбачена, п.1¹ ч.1 ст.4 закону «Про санкції» — стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Прямим чи опосередкованим (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиненням дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження активами, визнаються дії суб’єкта щодо активів, які формально не належать суб’єкту, але фактично ним контролюються.

Цією публікацією привертаємо увагу читачів до проблем застосування вказаної санкції не до відповідачів та підсанкційних осіб, а саме до стану справ навколо так званих третіх осіб, до яких не було застосовано санкції РНБО, але до яких застосовується наведена сумнозвісна правова конструкція — пряме чи опосередковане (через інших фізичних або юридичних осіб) вчинення дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження активами.

Річ у тім, що зазвичай найбільша доля стягнень у дохід держави за рішеннями Вищого антикорупційного суду приходиться саме на цих третіх осіб, які, як правило, є громадянами України та жодного відношення до підсанкційних осіб не мають, а якщо і мають, то часто надають суду підтвердження щодо приналежності їм майна на праві власності з доказами його легального набуття.

Будь-які докази третіх осіб на користь законного набуття у власність майна та відсутності у відповідача контролю над цими активами фактично не здатні вплинути на кінцеве рішення ВАКС у цих справах.

Хоча цей інститут є тимчасовим (діє на період введення в Україні воєнного стану), але ж діє він майже три роки та невідомо, коли закінчиться.

У провадженні адвокатів АБ «Євгена Пеліхоса» перебуває значна кількість цих справ, у яких вони представляють суто інтереси третіх осіб — громадян України, Європейського Союзу або іноземних юридичних осіб, яких державні органи штучно намагаються пов’язати із підсанкційними особами.

Неможливість доведення істини до суддів ВАКС у цих справах змушує професійних юристів готуватись та звертатись до інших установ за захистом, зокрема і до міжнародних.

Конституційна скарга

На наше переконання, норма п.1¹ ч.1 ст.4 закону «Про санкції» не відповідає Конституції.